Доля компанії, відповідальної за будівництво крематорійних печей у німецькому концтаборі Аушвіц, стала темою виставки в місцевому музеї. Представлено документи та постаті осіб, ключових у розробці крематоріїв, – власників, інженерів, виконавців.
Заступник директора музею Анджей Кацожик підкреслив, що з самого початку Аушвіц задумували як масштабний табір. Планували, що в ньому буде розміщено приблизно 30 тис. осіб. Адміністрація табору вже тоді налагодила контакти із компанією «Topf und Soehne», яка розробила перший стаціонарний крематорій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЩОДЕННИК ІЗ ПЕКЛА. НЕЛЮДСЬКІ ЗЛОЧИНИ ОЧИМА ДИТИНИ
Як підкреслив Кацожик, інженер фірми Курт Пруфер на прохання у серпні 1942 р. допомогти збільшити ефективність спалювання трупів одразу взявся до роботи. «Ані у нього, ані в його керівництва не з’явилися моральні сумніви. Вони не думали, для чого в концтаборі установки, здатні спалити майже 5 тис. тіл за добу. Чи, будуючи такі установки, компанія не бере на себе співвідповідальність за геноцид?» – запитує директор.
У відкритті виставки взяв участь прем’єр Тюрінгії Бодо Рамелоу. «Це особливий досвід для мене, – сказав він. – Сьогодні я (...) з делегацією із Ерфура та Веймара в цьому найбільш німецькому з усіх німецьких концентраційних таборів, де систематично втілювався план Голокосту. (...) Коли ми, німці, дивимося у майбутнє, ми ніколи не повинні забувати про минуле».
Виставка «Індустрія і Голокост. «Topf und Soehne». Інженери печей Аушвіц» складається з десятків інформаційних стендів.
Перший крематорій, де були спалені тіла в’язнів, встановили у таборі в середині серпня 1940 р. У печах, що поставлялися «Topf und Soehne», можна було кремувати до 340 трупів за день. У 1942 р. Німеччина почала в Аушвіці винищення євреїв. Їх убивали у двох газових камерах в Аушвіці ІІ-Біркенау. Тіла ховали у спільних могилах.
У середині року, щоб прискорити убивства євреїв, німці вирішили викопати їхні трупи із могил та спалити. У той же час прийняли рішення про будівництво чотирьох крематоріїв у Біркенау. Із ними були сполучені газові камери. Вони також були розроблені компанією «Topf und Soehne». Німеччина запускали їх у період із 22 березня до 26 червня 1943 р. Кожен із двох найбільших крематоріїв міг спалити до 1440 тіл на день, два менші – по 768 тіл.
Інженер Пруфер керував роботою печі
Відповідно до документів, представлених на виставці, головний інженер компанії Курт Пруфер кілька разів відвідував Аушвіц. Він знав, як використовують його розробки. Перед евакуацією табору, коли німці вирішили підірвати споруди як докази злочину, інженер пропонував демонтувати печі та перевезти їх до табору Маутгаузен.
Після війни Пруфера допитали американці, його звільнили. Радянський суд засудив його до 25 років таборів. Помер в одному із них у 1952 р.
Після війни компанію «Topf und Soehne» націоналізувала влада НДР. Вона проіснувала до 1996 р. З 2007 р. в одному з її колишніх приміщень було відкрито виставку, що розповідає історію інженерів, які проектували, зокрема, крематорії для Аушвіц.
Виставка була підготовлена музеєм «Topf und Soehne», фондом місць пам’яті Бухенвальду та Міттельбау-Дора, Єврейським музеєм у Берліні та Музеєм Аушвіц. Експозицію можна оглянути у будинку колишньої таборової пральні неподалік від блоку 11 у колишньому концтаборі Аушвіц І до 31 жовтня.
Джерело: www.tvn24.pl