130 років тому народився Артур Рубінштейн, один із найвидатніших музикантів XX століття

130 років тому народився Артур Рубінштейн, один із найвидатніших музикантів XX століття

130 років тому, 28 січня 1887 р., у Лодзі народився Артур Рубінштейн, віртуоз фортепіанної музики. Піаніста, якого зараховують до найвидатніших музикантів XX ст., особливо цінять за інтерпретацію музики Фредерика Шопена.

Рубінштейн був сьомою дитиною у єврейській сім’ї лодзького підприємця. Його родина проживала на той час у будинку на вул. Полудневій, 28 (на сьогодні це вул. Революції 1905 р.). У Лодзі митець брав перші уроки музики в Адольфа Прехнера і як обдарована дитина виступав на благодійних концертах. У цьому місті минули його перші десять років життя.

«Моя родина в Лодзі зовсім не мала схильності до музики, але всі навчалися грати на фортепіано, щоб інколи підігравати до танців, бо в ті часи не було ні радіо, ні платівок. Завжди якась тітонька чи сестричка мала підігравати до танцю, навіть найпримітивніше», – розповідав Рубінштейн під час радіопередачі в 1966 р. Як він згадував, коли якась із його старших сестер починала грати, він слухав її, мов зачарований. Тоді сім’я музично обдарованого хлопчика вирішила віддати його на уроки музики.

Потім батьки відіслали Артура до Варшави, де він навчався в Олександра Ружицького. У 1897 р. він виїхав до Берліна, де вивчав піаністику в Генріха Барта i Йозефа Йоахима. Там він дебютував у 1900 р.

Рубінштейн розпочав світову кар’єру в Парижі 1904 р. Він представив тоді французькій публіці «Фортепіанний концерт f-moll» і «Етюд a-moll» Фредерика Шопена, а також «Фортепіанний концерт g-moll» Каміля Сен-Санса.

Митець виступав на сцені приблизно 6 тис. разів. Давав концерти в найбільших музичних центрах світу. Популяризував польську музику, зокрема Фредерика Шопена й Кароля Шимановського. Шимановський, із яким піаніст товаришував, написав для нього декілька творів, зокрема перші чотири мазурки і «IV концертну симфонію для фортепіано і оркестру».

У 1932 р. Рубінштейн одружився з Анелею, дочкою польського диригента й першого директора Варшавської національної філармонії Еміля Млинарського. У Рубінштейна було четверо дітей. У 1939 р. він покинув Європу і переїхав із дружиною до Сполучених Штатів.

Під час Другої світової війни піаніст виступав на благодійних концертах, зокрема, збираючи кошти для польських мігрантів. Відкрито закликав американців взяти участь у війні, при цьому наголошуючи на військових зусиллях Польщі.

У 1945 р., під час урочистого підписання декларації ООН, яка вважається засновницьким документом цієї організації, у Сан-Франциско, обурений відсутністю польського прапора, змінив програму концерту. «Я заграю гімн народу, представників якого тут немає, але який першим взявся за зброю і чинив опір злу», – сказавши ці слова зі сцени, Рубінштейн виконав «Мазурку» Домбровського. Великобританія і США не запросили представників польського уряду у вигнанні, адже побоювалися реакції СРСР.

Уперше після війни Рубінштейн приїхав до Польщі в 1958 р, під час так званої відлиги після смерті Сталіна. Через два роки його вибрали почесним головою журі VI міжнародного конкурсу піаністів імені Фредерика Шопена у Варшаві. Піаніст не повернувся до Польщі назавжди, а в 1946 р. отримав громадянство США. Часто виступав на рідній землі, зокрема в Лодзі, Варшаві, Львові, Кракові й Закопаному.

Про Польщу він говорив так: «Я люблю свій рідний край, але це любов, яка не має нічого спільного з націоналізмом чи шовінізмом. Я дуже мало часу провів у рідному краї, але все, що польське, наповнене для мене неповторною красою і часто викликає в мене ностальгію. Джерелом цього є щось, що я можу назвати справжністю. «Пори року», наприклад, справжні, в них немає фальшу. Вони – те, чим повинна бути симфонія, це чотири частини, поєднані між собою в ідеальній гармонії. Немає жодного безладу, кожна з пір проживає своє коротке життя, осягаючи повноту характерної для неї краси».

Артур Рубінштейн помер 20 грудня 1982 р. у Женеві.

Джерело: dzieje.pl