Катинський злочин. 77 років тому прийняли рішення про винищення тисяч поляків

Катинський злочин. 77 років тому прийняли рішення про винищення тисяч поляків

77 років тому Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про розстріл польських військовополонених, які перебували в радянських таборах у Козельську, Старобільську та Осташкові, та ув’язнених росіянами поляків. У результаті цього рішення знищили близько 22 тис. польських громадян.

Рішення було прийнято на найвищому щаблі радянських партійних і державних органів. Підставою для нього став строго секретний лист, який у березні 1940 р. відправив Йосипу Сталіну народний комісар внутрішніх справ і голова НКВС Лаврентій Берія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Британці знімуть свій фільм про Катинь. Із міжнародною командою акторів
Інститут національної пам’яті й Музей польського війська підписали договір про співпрацю
Видано неопубліковані раніше свідчення про Катинський злочин

«У таборах для військовополонених НКВС і у в’язницях західних областей України і Білорусі зараз перебуває велика кількість колишніх офіцерів польської армії, колишніх працівників польської поліції і розвідувальних органів, членів націоналістичних організацій, контрреволюціонерів, членів контрреволюційних повстанських організацій, біженців та ін. Усі вони є запеклими ворогами радянської влади, сповненими ненависті до радянського ладу», – переконує голова НКВС.

Аргументи злочинця
«Перебуваючи в полоні, офіцери й поліцейські намагаються продовжувати контрреволюційну діяльність, ведуть антирадянську агітацію. Всі вони чекають виходу на волю, щоб мати можливість активно включитися в боротьбу проти радянської влади. Органи НКВС у західних областях України і Білорусі зафіксували ряд контрреволюційних повстанських організацій. У всіх цих угрупуваннях керівну роль відігравали колишні офіцери польської армії, поліцейські та жандарми», – аргументував Берія.

Згідно з даними, які містилися в листі Берії до Сталіна, в таборах для військовополонених перебували (не враховуючи рядових і унтер-офіцерів) «14 736 колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, представників пенітенціарної служби, поселенців і розвідників – за національністю понад 97 % поляки».

Керівник НКВС повідомляв, що серед них знаходяться 295 генералів, полковників і підполковників, 2 080 майорів і капітанів, 6 049 лейтенантів, підпоручиків і прапорщиків, 1 030 офіцерів і унтер-офіцерів поліції, прикордонної охорони і жандармерії, 5 138 рядових поліції, жандармерії, тюремної служби та агентів розвідки і 144 чиновників, поміщиків, священиків і поселенців. Він також вказав, що «у в’язницях західних областей України і Білорусі затриманих всього 18 632 осіб (із них – 10 685 поляків)».

Зокрема, «1 207 колишніх офіцерів, 5141 колишній поліцейський, агент розвідки і жандармерії, 347 шпигунів і диверсантів, 465 колишніх поміщиків, промисловців і чиновників, 5 345 членів різних контрреволюційних і повстанських організацій, 6 127 біженців».

«Запеклі вороги»
Берія вважав, що всі польські військовополонені, які перебували в таборах, і в’язні тюрем є «запеклими ворогами радянської влади, які не змінять своєї політичної позиції», саме тому він подав клопотання про розгляд їхніх справ у спеціальному режимі «із застосуванням найвищої міри покарання – розстрілу». Він додав, що справу потрібно розглянути без виклику арештованих і без пред’явлення обвинувачення, рішення про закінчення слідства й обвинувального висновку.

Формально вироки повинні були видаватися через Особливу колегію НКВС, тобто так звану «трійку» в складі Івана Баштакова, Богдана Кобулова і Всеволода Меркулова.

Ліквідація таборів
3 квітня 1940 р. НКВД почав ліквідацію табору в Козельську, а двома днями пізніше – таборів у Старобільську та Осташкові. З Козельська 4 404 полонених привезли до Катині та вбили пострілами в потилицю.

3 896 полонених зі Старобільська вбили в приміщеннях НКВС у Харкові, а їхні тіла поховали на околиці міста в П’ятихатках. 6 287 полонених з Осташкова розстріляли в будівлі НКВС в Калініні (нині Тверь) і поховали в селі Мідне. Загалом було вбито 14 587 осіб.

За рішенням НКВС вбили також близько 7 300 поляків, що перебували в різних в’язницях на території Радянського Союзу. В Україні розстріляли 3 435 осіб (їх могили, ймовірно, знаходяться в Биківні під Києвом), а в Білорусі – близько 3,8 тис. (вони поховані, ймовірно, в Куропатах під Мінськом).

Серед військовополонених із Козельська, Старопільська й Oсташкова вціліли 448 осіб (за іншими джерелами – 395). Це ті, кого привезли до проміжного табору НКВС у Степаново-Павліщево, а потім перевезли до Грязовця.

Паралельно радянська влада провела депортацію у віддалені райони СРСР сімей загиблих. За даними НКВС, під час проведеної операції заслали приблизно 61 тис. осіб, переважно до Казахстану.

Незважаючи на незаперечні докази, досі в Росії переважають погляди представників влади про те, що не росіяни винні в Катинському злочині.

Джерело: tvp.info