Битва під Грюнвальдом – найвідоміша польська картина

Битва під Грюнвальдом – найвідоміша польська картина

607 років тому польсько-литовські війська за підтримки руських, чеських і татарських відділів під керівництвом короля Владислава Ягелло перемогли війська Ордену хрестоносців. Це була одна із найбільших битв Середньовіччя.

Картина, на якій зображена битва, має розміри 426×987 см. Ян Матейко малював її упродовж трьох років. У лютому 1878 р. витвір за 45 000 флоринів придбав варшавський фінансист Давід Розенблюм. Картину виставили у залі магістрату міста Кракова, а потім вона вирушила у подорож Європою – до Відня, Варшави, Петербурга, Берліна, Львова, Бухареста та Парижа. Всюди «Битва під Грюнвальдом» збирала натовпи глядачів. У 1880 р. картина повергнулася до Варшави, де для неї приготували спеціальний зал у будівлі національної галереї. В 1902 р. картина була викуплена у спадкоємців Розенблюма і її передали у подарунок у колекцію Музею товариства пропагування художнього мистецтва у Варшаві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
НАЙЦІКАВІША ТУРИСТИЧНА АТРАКЦІЯ ПОЛЬЩІ? ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ГРЮНВАЛЬДСЬКОЇ БИТВИ

Ян Матейко володів неабиякими історичними знаннями, він усе життя колекціонував старовинну зброю, тканини, одяг і предмети щоденного вжитку, які потім малював на своїх картинах. І до сьогодні деякі з цих речей можна оглянути у домі-музеї художника. Серед них є навіть опудало коня. Готуючись малювати битву під Грюнвальдом, митець постійно вивчав хроніки Яна Длугоша – основне джерело, яке описує воєнні дії на мазурських полях. І хоча Матейко з особливою скрупульозністю намагався вірно відтворити на полотні історичну дійсність останньої фази битви – смерті Великого магістра Ордену – він теж не завагався відобразити на картині власне бачення історії, додаючи та модифікуючи певні події.

Згідно із переказами Длугоша, в центральному пункті художник помістив князя Вітольда, оскільки той, за словами хроніста, був найбільш рухливим і динамічним воїном. Король Ягелло як головний полководець спостерігав за битвою з пагорба – тож він знаходиться з правого боку картини, неподалік від центру.

Художник від себе додав фігуру Генріха фон Плауена, який не брав участі у битві, а займався приготуванням Мальборка до оборони, завдяки чому пізніше були зупинені наступальні дії Ягелло. Історики мистецтва інтерпретують розміщення Пауена на картині як бажання Матейка підкреслити, що перемогу використали не повністю.

Великий магістр гине на полотні від удару списом Святого Маврикія, але вбиває його звичайний рядовий. Біля нього сокирою на хрестоносця замахнувся інший солдат, одягнений як кат – виконавець судового вироку.

Смерть від списа, подарованого Польщі німецьким цісарем Оттоном ІІІ, який, що цілком зрозуміло, не використовувався у битві, стала, правдоподібно, символом підступності ордену, його нечистих намагань і остаточної перемоги Божої справедливості. Те ж саме стосується і Конрада Білого, князя в Олесниці, котрий як єдиний представник родя П’ятів воював на стороні ордену. Матейко зобразив його мертвим, коли той падає з коня. Так князь за зраду Батьківщини заплатив власним життям, але тільки в уяві митця. Насправді він залишився живим і потрапив у полон.

Джерело : niezalezna.pl