Москва готує санкції проти Польщі

Москва готує санкції проти Польщі

Як зазначають у Росії, відповідь Кремля на декомунізаційний закон, який прийняла Польща, буде «рішучою та дошкульною».

Питанням санкцій проти Польщі займаються обидві палати російського парламенту, Міністерство закордонних справ і навіть сам Кремль. Державні ЗМІ оприлюднюють матеріали, що мають дискредитувати польську історію, відбілюючи дії Радянського Союзу.

Російський історик і політолог Ігор Шишкін висловив думку про те, що Польща – це країна, де історію використовують для вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем. За його словами, відповідь Москви «повинна бути рішучою та дошкульною». «Я вважаю, що, коли цей проект буде введений у дію, потрібно буде негайно відкликати з Польщі російського посла. Необхідно заборонити в’їзд до Росії всім польським парламентарям, які голосували за цей закон, усім журналістам, що ставились до нього схвально, і всім місцевим політикам, які будь-коли словом чи справою підтримували цей проект».

Російська сторона в публічному просторі не лише не представляє, а навіть прямо заперечує всі історичні факти, які свідчать про злочини Радянського Союзу проти польського народу і держави. Не згадується про напад Червоної армії на Польщу у вересні 1939 р. і про подальшу радянську домінацію в Польщі, а Катинський злочин постійно ставиться під сумнів.

Гостем студії «Польського радіо для закордону» був експерт із міжнародних питань Ярослав Ґузи.

Чи, на Ваш погляд, пропозицію негайно відкликати посла Росії в Польщі потрібно сприймати в категоріях потенційної дипломатичної війни між Москвою і Варшавою?
– Це така напівофіційна прелюдія до рішень, які будуть прийняті. Звичайно, можна сподіватися, що вони не підуть аж так далеко. Я нагадаю, що звучали ще більш далекоглядні ідеї стосовно перегляду кордону на Одрі та Нисі, що Польща повинна віддати свої західні землі Німеччині, позаяк поляки їх не заслужили, бо за цю землю своєю кров’ю заплатили радянські солдати, але це пропаганда. Проте, природно, Кремль реалізує свою історичну політику, і ця політика співпадає з заявами історика Ігоря Шишкіна. Дійсно, це інструмент, який активно використовується в закордонній і внутрішній політиці Росії. І ця внутрішня пропаганда, оскільки такого типу заяви направлені в основному на внутрішню аудиторію, виконує свою роль. Тут виникає питання, яким чином ця ситуація буде впливати на польсько-російські взаємовідносини. Нині польсько-російські, російсько-польські взаємини настільки погані, що не потрібно багато для ще більшого погіршення.

Отже, нагадаймо, що в рамках закону про декомунізацію передбачається усунення всіх пам’ятників Червоної армії з публічного простору, проте цей закон не стосується місць поховань. Тим часом, росіяни часто порушують питання про те, що в Польщі нищитимуть могили радянських солдатів, а це неправда. Тобто російська пропаганда, що не дивує, добре підлаштована під внутрішню аудиторію, основна більшість їй довіряє, а таких, хто висловлює протилежну думку, мінімум.
– Таких людей менше, це в основному стосується інтелектуальної еліти країни, але я пригадую реакцію пересічних мешканців російської провінції в справі України. Їх не було багато, та все-таки ці люди є, вони постраждали від репресій за свою відкриту позицію проти російської агресії в Україні. Тобто в Росії ми теж можемо почути дисидентські голоси, але їх мінімум, бо основна частина цієї російської громадськості дуже ефективно ізольована від інформації та просто позбавлена можливості відкритих дебатів.

Тут складається враження, що в Росії тема Другої світової війни і заслуг солдатів Червоної армії не підлягає ніяким дискусіям, це табу, і тут можлива лише одна інтерпретація. Наприклад, ніхто не говорить про пакт Молотова-Ріббентропа.
– Так, у 90-х роках виникали якісь ревізіоністські ідеї, втім вони були пов’язані з періодом перебудови, а ще більше – гласності, тобто політики максимальної відкритості щодо діяльності державних установ і свободи інформації, з періоду Горбачова. Тоді, дійсно, росіяни почали дивитися на свою історію. Тут взагалі варто придивитися, яке в росіян бачення їхньої власної історії. Нещодавно були роковини початку Великого терору, і на цьому прикладі дуже чітко видно, що за Путіна сприйняття Сталіна серед росіян, толерантність і схвалення його злочинів зростає. А отже, ми маємо конкретний результат інформаційно-історичної політики, яку реалізує в Росії путінський режим. Що стосується Польщі, тут немає особливих змін. Ну, щоправда, в 90-х роках були певні рухи з боку Бориса Єльцина. Він приїхав до Польщі та сказав слова, за які нині міг би опинитися в суді, оскільки в Росії карають за «невідповідні погляди». А все з думкою про захист суверенітету Росії та її доброго імені. (…)

Чи, на Вашу думку, з погляду закордонної політики Польщі та враховуючи той факт, що Польщу неодмінно чекає конфлікт із Росією, рішення про закон про декомунізацію слушне?
– Так, це наше рішення. Протягом кількох десятків років ми жили в Польській Народній Республіці, в абсолютній брехні. Звичайно, поляки це досконало усвідомлюють, і це стосується пересічних людей, у яких історична свідомість не є особливо поглибленою, проте всі знають про присвяту радянських солдатів. Але, з іншого боку, є пам’ять про злочини, скоєні цією ж армією, і це стосується не лише злочинів проти німців, але й проти поляків. Нам потрібно робити своє, і в наших справах ми не можемо керуватися російською політикою, хоч це, безумовно, матиме свої наслідки. Насправді те, як ми поводитимемося, не має ніякого значення, оскільки російська пропаганда вміщає ще один аспект: вона потребує не лише ізолювати своє суспільство і накидати йому своє бачення світу, вона потребує ворога. І нам необхідно пам’ятати, що за своєю дефініцією Польща – це і є отой ворог. Хоч першим і основним ворогом є, природно, США. (…)

Джерело: Polskie radio dla zagranicy