71 рік тому в Нюрнберзі оголошено вирок лідерам нацистської Німеччини

71 рік тому в Нюрнберзі оголошено вирок лідерам нацистської Німеччини

1 жовтня 1946 р. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі оголосив вирок німецьким воєнним злочинцям Третього Рейху. Це був безпрецедентний процес, адже вперше використали принцип кримінальної відповідальності державних керівників за міжнародні злочини.

Нюрнберзький процес розпочався 20 листопада 1945 р., а закінчився 1 жовтня 1946 р. За 220 днів дали свідчення 240 свідків, було надано 5 тис. документів, а протокол зайняв 16 тис. сторінок.

У процесі судили 22 осіб – 12 із них винесли смертний вирок (одному заочно), трьом присудили пожиттєве ув’язнення, чотирьом – довгострокове ув’язнення, трьох виправдали. Їх звинуватили у скоєнні чотирьох видів злочину: участь у змові з метою скоєння міжнародного злочину, злочині проти миру, воєнних злочинах і злочинах проти людства.

До складу трибуналу увійшли представники чотирьох держав-переможців: Великобританії – Джеффрі Лоуренс (головний суддя), США – Френсіс Біддл, СРСР – Іона Нікітченко та Франції – Анрі Доннедьє де Вабр. Обвинувачами були Хартлі Шоукрос (Великобританія), Роберт Джексон (США, головний обвинувач), Роман Руденко (СРСР) і Шарль Дюбост (Франція).

Місцем судового процесу обрали Нюрнберг, щоби там остаточно знищити Третій Рейх. Саме в Нюрнберзі в 1933 р. святкували прихід Гітлера до влади, там у 1935 р. прийняли так звані нюрнберзькі закони (позбавлення євреїв громадянства Рейху, юридичної охорони та власності). Процес відбувався в Палаці юстиції, який пережив війну та залишився у відносно непоганому стані.

Обвинувальний акт був опрацьований ще під час війни. Він містив звинувачення в численних злочинах, скоєних нацистами під час війни, однак у ньому були і прогалини, і помилки: оминалися питання німецької окупації в Польщі, єврейських гетто, репатріації та германізації. Під час процесу обвинувальний акт неодноразово коригувався з огляду на розширення доказової бази. Коли акт був зачитаний, жоден із підсудних не визнав своєї вини.

Радянська сторона безуспішно намагалася додати до обвинувального акту Катинський злочин та звинуватити в ньому Німеччину. Проте їй вдалося змусити трибунал відхилити представлений адвокатами німецької сторони таємний додаток до пакту Ріббентропа-Молотова, який став підставою для розділення Польщі та який ставив СРСР у роль агресора.

Окрім головного процесу проти очільних нацистів, паралельно проходили менші процеси проти виконавців інших найбільших злочинів, зокрема проти ескадронів смерті, тобто Айнзацгруп. Трибунал також визнав злочинними організаціями службу безпеки Sicherheitsdiendt (SD), загони охорони Schutzstaffel (SS) та Гестапо.

Судові вироки оголосили 30 вересня та 1 жовтня 1946 р. Рішенням трибунали до смертної кари засудили Мартіна Бормана – керівника канцелярії Гітлера, потім його заступника й очільника НСДАП (осуджений заочно), Ганса Франка – генерального губернатора в окупованій Польщі, Вільгельма Фріка – генерала СС і міністра внутрішніх справ, протектора Чехії і Моравії; Германа Герінга – рейхсмаршала, головнокомандувача військово-повітряними силами Німеччини і творця Гестапо; Альфреда Йодля – керівника штабу Верховного головнокомандування Вермахту; Ернста Кальтенбруннера – керівника Управління служби безпеки Рейху, Вільгельма Кейтеля –  фельдмаршала, керівника Верховного головнокомандування Вермахту; Йоахима фон Ріббентропа – міністра закордонних справ; Альфреда Розенберга – партійного ідеолога НСДАП, рейхсміністра у справах східних територій; Фріца Заукеля – генерала СС, керівника трудових депортацій; Артура Зейсса-Інкварта – комісара Рейху в Голландії; Юліуса Штрейхера – головного редактора газети «Штурмовик», співорганізатора знищення євреїв.

Роберт Лей – голова німецького Трудового фронту – перед процесом повісився у камері, а Герінг покінчив життя самогубством перед самісіньким виконанням вироку. Інших, за винятком Бормана, якого після війни так і не затримали, повісили 16 жовтня 1946 р. Вирок виконав техаський кат, старший сержант Джон С. Вуд.

Тіла страчених, за однією версією, перевезли до концтабору Дахау під Мюнхеном, за другою – до крематорію на кладовищі Остфрідхоф-Мюнхен, де їх спалили. Прах злочинців розвіяли з літака над однією із німецьких річок.

Пожиттєве ув’язнення отримали Еріх Редер, головнокомандувач військово-мосрького флоту, Рудольф Гесс – заступник Гітлера і Вальтер Функ – міністр фінансів та економіки Рейху.

Довготривалі вироки отримали Альберт Шпеєр – міністр озброєння, Бальдур фон Ширах – очільник Гітлерюгенду, Константин фон Нейрат – протектор Рейху в Чехії і Моравії та Карл Деніц – головнокомандувач підводного флоту.

Були виправдані Франц фон Папен – колишній канцлер Рейху (до приходу Гітлера), Ганс Фрітцше – керівник радіо Рейху і головний цензор, Х’яльмар Шахт – голова Рейхсбанку.

«Нюрнберзький процес мав зробити так, щоб керівники Третього Рейху ніколи не стали національними героями, щоб німецькі прапори ніколи не схилилися над пам’ятниками історичних злочинців, щоби майбутні покоління німців визнали криваву провину і могли сплатити тяжкий борг перед усім світом», – підсумовуючи Нюрнберзький процес, зазначив польський кореспондент Едмунд Османьчик.

Джерело: dzieje.pl