Путін доливає олії у вогонь щодо питання Смоленська

Путін доливає олії у вогонь щодо питання Смоленська

«Велика» конференція Путіна – це початок його чергової каденції. Чудово видно, що попереду – епоха застою. Жарти над прихильниками смоленської «теорії змови» викликали обурення в Польщі. Як і в багатьох інших питаннях, російський президент застряг на місці.

Це була одна зі слабеньких «великих» прес-конференцій Путіна. Хоч коротка згадка про Смоленську катастрофу електризувала Польщу, слухаючи, що президент говорив про інші справи, можна було заснути. Так, Путін жартував, кпив і залякував. То супився, то сміявся. Він, як завжди, був розслабленим. Ані разу не здивував. Це все вже було.

Не вдалася навіть запланована інформаційна бомба. Ще два тижні тому у Кремлі казали, що Путін офіційно оголосить про участь у президентських виборах. Щоправда, іншого варіанту і не було. Але формальний старт виборчої кампанії перед камерами телебачення з усього світу – це було би щось. Плани зіпсувала Всесвітня антидопінгова агенція, яка усунула національну збірну Росії із зимових Олімпійських ігор у 2018 р. Путін, який хотів прикрити поразку, оголосив кандидатуру раніше, ще 6 грудня. Про це він оголосив працівниками автопідприємства «ГАЗ» у Нижньому Новгороді.

Повторення добрежнєвських часів?

Перед світовими ЗМІ Путін виступив вже у статусі офіційного кандидата. На чому він зосередився? Наприклад, на соціальній допомозі. Пригадував 90-ті і лякав, що шокова терапія в економіці принесла багатьом росіянам бідність, а тому не можна її повторювати. Ці спогади були спрямовані до росіян старшого та середнього віку. Але вже для молоді доінтернетний період – далеке минуле. Путін це усвідомлює, але не знає, що робити. Соціальні гасла, такі, як обіцянки російського варіанту польської соціальної програми «500+», будівництва квартир і навіть скасування заборгованості, можуть купити багатьох росіян. Однак постійні повторення обіцянок і залякування агресивним Заходом із підкресленням, що Росія не здасться, тому що вона міцна як криця, – це вже затерта платівка.

Конференція – це початок чергової каденції Путіна. Вона триватиме аж до 2024 р. Очевидно, що це буде епоха застою. Із поступовою петрифікацією путінської влади. Захистом кремлівської та олігархічної еліти будь-якими методами. Також силовими. Путін йде в напрямку, який старші росіяни пам’ятають з епохи Брежнєва.

Російський президент демонстрував енергійність і почуття гумору. Але це ілюзія. Насправді було видно, що він стоїть на місці і не знає, як піти вперед. Він ще не Брежнєв. Але модель путінської держави прогорає. Реформи, серйозний міжнародний конфлікт для об’єднання народу навколо влади, чистки у владі – це все означає турбуленцію, яка може чекати на Кремль. Путін боїться тої нестабільності, яку може викликати будь-який крок уперед.

Тому сьогодні він зазначив, що в Росії небагато зміниться. Якщо й будуть реформи, то соціальні. Якщо буде якийсь прорив у міжнародній політиці, то США і Захід мають вклонитися Росії як рівноправній наддержаві, а не залякувати санкціями.

Смоленськ. Путін доливає олії у вогонь

Польща теж потрапила під гарячу руку. Путін у відповідь на запитання Анджея Заухи із «TVN» про уламки смоленського літака, закинув, що Росія вже «сита цими дурницями». І дуже вдало підкинув ідею прихильникам теорії змови, натякаючи та жартуючи, що, якщо хтось і підклав у польський літак бомбу, то це поляки. З іншого боку, він висміяв теорію замаху. Одним словом, додав олії у вогонь польських суперечок про Смоленськ.

Це й не дивно.Те ж саме Путін повторює роками. Як і в інших питаннях, у цьому маргінальному до нього питанні відносин із Польщею він застряг на місці. Путін показав, що не здатний змінити стиль управління. Звичайно, у нього є різні можливості маневру. Включно із радикальними: спробою подолання міжнародної ізоляції Росії, підживленням націоналістичної ейфорії, як у рік анексії Криму. Але поки він повинен пройти ритуал президентських виборів. Мусить отримати хороший результат із хорошою явкою. Мусить переконатися, що адміністрація, силовики та чиновники лояльні до нього, а громадяни не бачать альтернативи. Але що буде, коли альтернатива з’явиться?

Джерело: Newsweek