Як говорити про Сталіна та репресії мовою кіно та інтернету

Як говорити про Сталіна та репресії мовою кіно та інтернету

У 65-ту річницю смерті Йосифа Сталіна автори двох проектів використовують у суперечках навколо цієї постаті мову кіно та інтернету. У Москві розпочинається перегляд фільмів про диктатора, найновіший із яких був створений у 2017 р. З осені триває інтернет-проект «Сталин дал приказ».

Обидві ці ініціативи мають однакову мету – спонукати молодих росіян до дискусії про оцінку постаті Сталіна.

«Така ретроспектива проводиться вперше. Ми не можемо не звернути увагу на факт, що цього року минає 65-та річниця від смерті Сталіна», – сказала PAP Євгенія Пєтрухіна, кураторка проекту Музею історії ГУЛАГу. Однією із причин вона називає також думки про позитивну роль Сталіна в історії.

«Нас занепокоїло відродження популярності Сталіна, про це говорять і соціологічні опитування, і аналіз коментарів, які люди поширюють у соціальних мережах», – так Анастасія Урнова пояснює ідею проекту «Сталин дал приказ». Урнова – речниця Комітету громадських ініціатив, організації колишнього міністра фінансів Росії Олексія Кудріна.

У понеділок, 5 березня, в 65-ту річницю смерті Сталіна, розпочинається перегляд фільмів у Музеї історії ГУЛАГу. У вступі до одного із фільмів його автори запитують, чи можна уявити євреїв, «що моляться на могилі Гітлера» і «чи люди можуть поклонятися тому, хто їх убивав». У сучасній Росії «ми досі молимося за тих, хто убивав нас мільйонами», – пишуть автори фільму.

Цей документальний фільм називається «Стена», режисер – Дмитро Боголюбов. Його прем’єра відбулася у Москві восени 2017 р. на фестивалі Artdocfest. У фільмі немає слів. «Це просто зйомки потоку людей, які йдуть до могили Сталіна в річницю його смерті, 5 березня. Це новий вид документального кіно, якому не потрібні слова, а тільки уважний погляд на обличчя цих людей», – говорить Пєтрухіна.

Серед фільмів буде теж стрічка часів, коли диктатор був іще живим, тобто часів культу особи: «Незабываемый 1919 год». Фільм був створений у 1952 р. «Сьогодні він здається гротескним. Однак він дуже важливий для розуміння, як у дійсності відбувалися метаморфози образу Сталіна впродовж останніх 50–60 років», – зазначає Пєтрухіна.

Вона підкреслює, що найбільше хотіла би бачити серед публіки молодь віком 17–22 роки. Це ті, які не пам’ятають ані радянських поглядів на Сталіна, ані суперечок про нього у 90-х.

«Для молоді, – каже Урнова, – Сталін – це така сама історична постать, як Олександр Македонський. Поняття «сталінські репресії» для сучасної молоді «зрозумілі не повністю: що таке репресії взагалі і як це відбувалося». З цієї причини, а також аби надати історії людського виміру, творці проекту «Сталин дал приказ» вирішили збирати в інтернеті розказані конкретними людьми історії, які вони знають від репресованих «бабусь, дідусів, прадідів, сусідів, інших сімей, просто знайомих».

Проект розпочався 30 жовтня, у день пам’яті жертв політичних репресій. «Ми почали з того, що зібрали багато відомих людей, яких інші захочуть слухати і бачити. І ми попросили їх, щоби вони поділилися власними історіями», – розповідає Урнова.У коротких відеороликах виступили кінорежисери Павло Лунгін і Андрій Звягінцев, рок-музикант Андрій Макаревич, тележурналіст Володимир Познер, актори, музиканти та письменники.

Відомі прізвища мали звернути на себе увагу і викликати ефект флешмобу, тобто спонукати багатьох людей, аби вони розповіли про те, як репресії відобразилися на їхніх сім’ях. Адже, як говорить у своєму ролику Макаревич, в Росії «немає, мабуть, жодної людини, якої би не торкнулися репресії. Це можуть бути близькі родичі чи дуже далекі, але такі люди напевно знайдуться».

Урнова визнала, що масовим флешмобом проект ще не став. Однак опубліковані відеоролики стали популярними. Під ними з’являються слова жалю і співчуття, інтернет-користувачі додають власні історії. «Їх могло би бути більше, – говорить Урнова, – але людям непросто заглянути в минуле. Беручи до уваги це все, думаю, що відгук досить непоганий».

«Сталин дал приказ» – це рядок із радянської військової пісні «Марш артилеристів». Автори проекту цю цитату вибрали свідомо. Вони хотіли прямо вказати в назві на відповідальність Сталіна за масові репресії. Це він «особисто, власноруч підписував конкретні рішення про страти і про збільшення або зменшення квот людей, яких мали розстріляти», – говорить Урнова.

«Як показали соціологічні опитування, багато хто з тих, хто підтримує Сталіна, це люди або зовсім молоді, або дуже старі», – пояснює вона.

Економіст Андрій Мовчан розповідає, що обидва його прадіди були заарештовані в 1938 р. і пропали. Режисер і актор Дмитро Бруснікін згадував: «У мене був дідусь, а потім він пропав. Ніхто не знає, яка була його доля». Режисер Йосиф Райхельгауз ділився спогадами з дитинства, коли був заарештований сусід по комунальній квартирі за прізвищем Макінас: «Мені було чотири роки чи трохи більше, і я добре це пам’ятаю. Раптово хтось гучно постукав у наші двері. І ввійшли страшні гості».

Кожен ролик закінчується такими ж самими титрами: «20 000 000 людей пройшло через ГУЛАГ. 1 000 000 людей був розстріляний із політичних причин».

Джерело: dzieje.pl