Росіяни бояться зміни системи

Росіяни бояться зміни системи

Польські експерти коментують вибори президента у Росії.

Щоправда, російська Центральна виборча комісія офіційні та остаточні результати президентських виборів оголосить впродовж найближчих десяти днів, але вже сьогодні можна сказати, що новим-старим президентом Росії став Володимир Путін. Явка на виборах склала 64,4 % – це дані після опрацювання 99,8 % голосів. За словами кореспондента «Польського радіо» в Москві Мацєя Ястшембського, це непоганий результат, але...

Були очікування, що результат буде ліпший. Якщо ми подивимося на кольорову карту, яку представляють російські інформаційні агентства, то побачимо, що найбільша підтримка самої ідеї провести президентські вибори, тобто, коли люди вирішили піти голосувати і проігнорували заклик, хоча б Алєксєя Навального, бойкотувати вибори, була на Далекому Сході, на півночі Росії. Чим ближче до центру Росії, тобто до таких великих міст, як Санкт-Петербург та Москва, тим менше людей хотіли йти голосувати. Ці дані підтверджуються теж моїми розмовами з мешканцями російської столиці та росіянами, котрі приїхали на вікенд до Москви з інших міст – Омська, Сочі чи Владивостока. Люди говорили, що навіть мають при собі ці виборчі бюлетені, але не підуть на виборчі дільниці. Вони, щоправда, не вживали висловлювання «бойкотувати вибори», але казали, що немає кандидата, котрий би відповідав їхнім очікуванням. Така думка стосувалася теж Володимира Путіна.

Але, як зауважує Анастасія Сєрґєєва з товариства «За вільну Росію», беручи до уваги зусилля, які Кремль вклав у цю кампанію, результати важко назвати дуже добрими: «Я пам’ятаю, скільки зусиль влада вклала в те, щоби підвищити явку на виборах. І які маємо результати? Владі тільки вдалося повторити рівень участі у виборах громадян із 2012 р. Кремль планував заохотити до голосування понад 70 % виборців, тобто збільшити явку на принаймні 6 %. Цьогоріч маємо участь громадян у виборах на рівні більш-менш 64 %. Тож, якщо віднімемо ці 6 %, тобто зусилля влади, то отримаємо п’ятдесят з чимось відсотків – і це є реальна явка».

Цьогорічні вибори в Росії вкотре показують, що панування Володимира Путіна здається позадискусійним, а політична система Росії є закритою і немає людини, яка би становила хоч якусь загрозу Путіну. Алєксєй Навальний навіть не зміг провести бойкот виборів. Про це говорить Пьотр Сквєцінський із порталу «Sieci»: «Здається, що переважна більшість росіян не виступає на боці опозиції, але це не означає, що вони відчувають ентузіазм із приводу Путіна. Якби спробувати описати те, що відбувається нині в Росії, одним словом, то це було би слово «маразм». Звісно, цей маразм не є сприятливим для опозиції, але він не сприяє теж владі. Щоправда, цей маразм означає відсутність якоїсь загрози, але цей маразм підсилений якимось таким очікуванням на те, що прийде нарешті щось нове».

Із публіцистом не погоджується Анастасія Сєрґєєва. Як каже, росіяни бояться зміни системи. Це добре розуміють опозиційні кандидати, котрі не пропонували у своїх програмах радикальних змін. «Росіяни хочуть змін, але це інші зміни, ніж розуміємо їх ми, коли говоримо про зміну системи. У Навального, наприклад, були дві теми – боротьба з корупцією та зміни політичні. Ґрудінін, наприклад, теж говорив, що цей порядок, який існує зараз, є несправедливим, що треба більшу вагу присвячувати соціальним питанням. Собчак наголошувала на боротьбі з корупцією, Явлінський теж мав свої пропозиції змін. Але ці всі кандидати говорили про політичні зміни, не про зміну системи. Чому? Тому, що росіяни насправді бояться зміни системи. Для них це означає повернення до 90-х років або у 2014 р. в Україні».

Відсутність альтернативи для Володимира Путіна – це один з елементів авторитарного режиму, який добре вкорінився у Росії. Про це говорить експерт із міжнародних питань Ярослав Ґузи: «Цікаво було би, якби опозиція, хоча б фрагментарно, перевірила якою була явка на цих виборах. І наскільки влада сфальшувала цю картину. Тому, що єдине, про що можемо говорити, це є кількість осіб, що голосували, адже програмно Путін не має, що запропонувати громадянам. Влада намагалася заохотити громадян до участі в голосуванні різними способами, зокрема грою на патріотичних струнах, визначаючи дату виборів у річницю анексії Криму, але якоїсь ейфорії на вулиці не було видно. Те, що для мене є очевидним, – росіяни не мають якихось очікувань щодо цього чергового терміну повноважень Володимира Путіна – буде так, як є зараз. Питання: чи те, що є, задовольняє людей, адже Росія в економічному плані, і в плані міжнародної ситуації – у не найкращому стані. А це контрастує з тим що говорить пропаганда».

Ярослав Ґузи звертає увагу на ізольованість російського суспільства: «Те, що є суттєвим і становить найбільшу загрозу в контексті можливих внутрішніх змін, так це повне відмежування російського суспільстві від зовнішніх джерел інформації. Те, що Путін дуже послідовно втілює, наслідуючи при цьому Китай, – це абсолютна ізоляція громадян. Завдяки цьому можна безперешкодно впливати на людей пропагандою, яку створюють за допомогою нових технологій, і маніпулювати громадянами. Я вважаю, що в цьому сегменті Захід повинен бути особливо активним і намагатися принаймні впливати на ситуацію в Росії».

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy