Жадан у Варшаві

Жадан у Варшаві

Нещодавно у Новому театрі у Варшаві відбулася зустріч із відомим українським прозаїком, поетом і перекладачем Сергієм Жаданом. Це була чудова нагода для одного з найпопулярніших сучасних українських авторів розповісти про свою найновішу книжку «Інтернат» та поспілкуватися про війну на Донбасі, польсько-українські взаємини, минуле і сучасне України та любов.

У своєму найновішому романі «Інтернат», що вийшов також польською мовою у виданні «Czarne», Сергій Жадан розповідає історію Паші – тридцятирічного вчителя української мови, замкненої особи, ідеаліста, який мусить забрати з інтернату племінника і повернутися з ним додому. Можливо, у цьому не було би нічого складного й особливого, ось тільки події розгортаються на Донбасі, де триває війна. В основі роману «Інтернат» – період Дебальцівської операції, зокрема три похмурі зимові дні 2015 р. – блокпости, розбомблені і зруйновані будівлі, переповнені вокзали… Але ось війна, розв’язана Росією на сході України, триває вже 5-й рік. Одні намагаються не думати і не говорити про неї, інші – забути, хтось – просто вдавати, що її немає.

«Чи можна відсунути війну від себе? Так, безперечно, можна і багато хто так і робить. Чи стає від цього війна далі? Ні, вона не стає далі. Ти можеш робити вигляд, що її немає, але коли їй потрібно, вона завжди про себе нагадає (…)», – сказав Сергій Жадан.

За словами автора, головна локація роману – інтернат – списаний зі школи у селищі Трьохізбенка на річці Сіверський Донець, що розділяє його навпіл і яка водночас є лінією фронту. Головний герой «Інтернату» вчитель Паша дуже суперечливий. Як додає автор, у романі є багато епізодів з реального життя.

«(…) Про цю війну говорять по-різному, з різними інтонаціями і з різним рівнем заангажованості. (…) Це скоріше певне дитяче намагання заплющити очі і коли ти заплющуєш очі, ти не бачиш страшного. Це певна інфантильність, якою ти намагаєшся відгородитися від реальності», – зазначив письменник.

За словами харківського автора, йому дуже хотілося завершити роман «Інтернат» хоча б якимось натяком на оптимізм: «Насправді, говорячи про ці події, важко говорити щиро, відверто і при цьому про якісь оптимістичні речі. З тієї простої причини, що війна – це, власне кажучи, погано, війна – це несправедливо. І коли ти бачиш цю несправедливість, важко знайти якісь позитивні речі. Але мені не хотілося писати книгу, яка би не викликала нічого, крім співчуття і болю. Мені здається, що сьогоднішня Україна заслуговує на віру, надію і підтримку».

Джерело: Polskie radio dla zagranicy