Польща
Видано неопубліковані раніше свідчення про Катинський злочин

Вийшла книга, що містить протоколи опитувань понад 20 свідків, здебільшого поляків, що вижили в радянських таборах, в’язнів із яких убили в Катині, Харкові та Твері. Зібрані у 1943–1946 рр. свідчення переважно не публікували раніше.

Книгу авторства історика Єжи Платайса видав гданський Музей Другої світової війни. Вона містить протоколи допитів 26 свідків, серед яких більшість становили військовополонені спеціальних таборів НКВС СРСР у Козельську (у цьому таборі перебували 17 свідків, покази яких розміщено у книзі), Осташкові (четверо) та Старобільську (троє).

Як розповів PAP Платайс, протоколи він виявив у 2010 р. в США, в архіві Інституту Гувера, в невідомій історикам раніше частині колекції Віктора Сукенницького, що проживав після війни в еміграції (спершу у Великобританії, а потім у США), історика та дослідника доль польських в’язнів, яких утримували на території СРСР.

«Я переглядав цей невпорядкований збір документів і побачив копії протоколів», – зауважив Платайс, додаючи, що раніше він передчував, але не усвідомлював, наскільки винятковими були ці документи, тому зробив їх фото.

Платайс додав, що після повернення до Польщі та консультації зі спеціалісткою у справах Катиня, Йолантою Адамською, було вирішено, що це зізнання, які переважно не публікували раніше. «Лише кілька із них виходили друком, але у різних видавництвах і в різний час», – зазначив історик.

Він додав, що наступні дослідження дозволили визначити, що оригінали значної частини протоколів знаходяться в Англії, в різних колекціях архіву Польського інституту та Музею імені генерала Сікорського у Лондоні.

«Думаю, що історики, які використовують ці колекції, могли мати справу із окремими протоколами, але я впевнений, що вони не мали нагоди ознайомитися із ними в повному обсязі, а лише це дає можливість сформувати до певного ступеня повний образ, який формують ці зізнання», – підкреслив Платайс.

Зізнання польських військовополонених, що вижили у трьох спеціальних таборах НКВС СРСР, показують багато досі невідомих деталей, що стосуються щоденного життя в таборах. Колишні полонені розповідають про загальні умови в таборах, описують щоденний побут в’язнів окремих таборів, їхніх працівників, нетипові події, поведінку інших ув’язнених тощо.

Більшість протоколів походить із допитів вцілілих полонених, проведених польськими військовими судами на території Великої Британії у період між квітнем і червнем 1943 р. Як підкреслив Платайс, факт, що покази збирали тоді, коли свідки ще добре пам’ятали події із життя в таборах, є для істориків черговою перевагою.

«Крім численних деталей, які стосуються щоденного життя в’язнів у таборах, інформація, що міститься у протоколах, дозволяє також підтвердити або піддати сумніву певні історичні факти. У цьому сенсі вони можуть знадобитися численним історикам, які займаються різними аспектами життя в таборах НКВС», – розповів Платайс.

Він додав, що у зізнаннях виявлено також інформацію, що стосується невідомих досі історикам фактів. Він пояснив, що історики, наприклад, знали, що 11 травня 1940 р. вивезли до Москви (на допит в головному управління НКВС на Луб’янці) одного із в’язнів козельського табору. «В зізнаннях пілота Пьотра Клімана ми знаходимо інформацію, яка вказує на те, що він був цією людиною, майже 100-відсотково це був саме він», – пояснив Платайс.

Публікація «Катинський злочин. Покази свідків, надані польським військовим судам (1943–1946)» доповнена також переліком прізвищ, що згадуються у свідченнях. В окремому списку автор перерахував кілька сотень осіб щодо котрих – на основі інших джерел – відомо, що їх весною 1940 р. вивезли з таборів НКВС та вбили в Катині, Харкові або Твері.

Публікація також містить довгий список, який нараховує понад 70 позицій. Це прізвища осіб, що не фігурують ані серед жертв Катиня, ані у списку осіб, що вижили. На думку Платайса, цей список, який є доказом, що згадані люди потрапили до таборів НКВС, може стати стимулом для того, аби дослідити їхні долі та переконатися в тому, чи не стали вони жертвами Катинського вбивства.

Джерело: dzieje.pl

Схожі публікації
Може виявитися, що в крипті під кафедральним костелом похована не перша, а третя дружина князя Януша Острозького – представника династії, яка володіла Тарновом. У вчених є докази.
Концерт на даху будівлі студії звукозапису Apple у Лондоні був записаний як заключна сцена фільму Let it Be режисера Майкла Ліндсі-Хогга.
Інститут національної пам’яті Польщі організовує загальнонаціональний художній конкурс для молоді «Герой на всю сотню» з нагоди столітнього ювілею польської національної валюти.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2024», у рамках якого підлітки з Польщі та України, серед них – діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
У Центрі східноєвропейських студій Варшавського університету невдовзі завершиться прийом заявок на XXXI Нагороду часопису «Przegląd Wschodni» за книги, видані у 2023 р.
Інститут Великого князівства Литовського оголосив шостий конкурс на здобуття Премії імені Юліуша Бардаха. Її надають за кандидатські дисертації, присвячені ідеям та історії Великого князівства Литовського (ВКЛ).
Парламент визначив 12 покровителів 2024 р. Як зазначила речниця Національного центру культури Йоанна Банцеровська, завдяки багатьом видатним постатям у сфері культури відбуватиметься багато цікавого.
2024-й проголошено Роком Іммануїла Канта. Таке рішення ухвалили на сесії воєводської ради Вармінсько-Мазурського воєводства.
Виставка присвячена Групі Ладося – дипломатам, які були причетні до видачі нелегальних паспортів, аби рятувати євреїв від знищення.