«Якщо репатріація поляків із Казахстану набирає обертів, наших співвітчизників у цій країні потрібно підтримати вже тепер, надавши їм можливість контактувати із польською культурою», – вважає фонд Йоахіма Лелевела. Такий зв’язок можливий завдяки Інтернету.
«Польські села, розкидані по казахських степах, розташовані за 4 тис. км від Польщі. Виїзд до нас для більшості тамтешніх поляків є мандрівкою життя. Через це вони будуть репатрійовані до місця, яке знають із книг та розповідей батьків або дідусів, але яке відрізняється від їхніх уявлень», – сказав журналістам «Rzeczpospolita» доктор Пьотр Косцінський, голова фонду Йоахіма Лелевела.
Навіть якщо деякі з них мають комп’ютери і доступ до Інтернету, вони не знають, які польські фільми переглянути, яку музику послухати, що почитати. Щоправда, щороку Казахстан відвідує група вчителів із Польщі, але їх не більше кільканадцяти осіб. У свою чергу, польські організації бідні, працюють, здебільшого, у селах на півночі країни. В результаті до Польщі потрапляють люди, виховані у колишніх колгоспах, після радянських або казахських шкіл, які знають лише російську, інколи українську, погано володіють польською. Тим часом, згідно із законом про репатріацію, щороку Польща прийматиме тисячу таких осіб.
Так виникла ідея акції «Інтернет для поляків у Казахстані», про яку вже писали польські ЗМІ.
«Поки що результати збору коштів незначні, але ми розраховуємо на невеликі внески. Це і є краудфандинг: багато осіб вкладають малі гроші», – підкреслює Пьотр Косцінський. І пригадує адресу.
Фонд запрошує також тих, хто може заплатити більші суми, зокрема юридичних осіб.
«Планується направляти репатріантів до спеціальних центрів, де вони готуватимуться до життя в Польщі. Мабуть, варто, щоб вони дізналися якомога більше ще до виїзду», – підкреслює Пьотр Косцінський.
Джерело: Rzeczpospolita