15 березня 1948 р. районний військовий суд у Варшаві засудив на смертну кару ротмістра Вітольда Пілецького, офіцера Армії Крайової. Вирок був прийнятий Міністерством державної безпеки. «Ця людина мала померти», – сказав професор Кшиштоф Швагжик, замісник директора Інституту національної пам’яті Польщі.
Ротмістр Вітольд Пілецький був офіцером 2-го польського корпусу. У 1940 р. він, аби потрапити в Аушвіц, добровільно дав себе арештувати, щоби отримати відомості про табір смерті. Після втечі з Аушвіцу брав участь у Варшавському повстанні, після війни боровся в антикомуністичному підпіллі.
Комуністи, арештувавши його та судивши, мали чітку мету. «Вони намагалися довести, що як 2-й корпус, так і польський уряд в еміграції висилають до Польщі шпигунів, які перешкоджають будувати Народну Польщу», – пояснив Кшиштоф Швагжик, замісник директора Інституту національної пам’яті Польщі.
Звинувачення і судовий процес відчула на собі і сім’я ротмістра. «Пам’ятаю, як мама їздила на судові засідання. Мої однокласники і вчителі ставилися до нашої сім’ї так, аби дати нам зрозуміти, що це наш батько», – згадує син ротмістра Анджей.
Під час слідства Пілецького катували. Головним звинуваченням, яке йому висували, було шпигунство. Насправді смертний вирок був прийнятий Міністерством державної безпеки. «Ця людина мала померти», – сказав професор Швагжик, пояснюючи, що комуністи вважали його одним із символів легальності уряду в еміграції.
Ротмістра Пілецького стратили у в’язниці на вулиці Раковецькій 25 травня 1948 р. Його останки до цього дня знайти не вдалося.
Смертний вирок Вітольду Пілецькому відмінив у 1990 р. Верховний суд Польщі. У 2006 р. Пілецького посмертно нагородили орденом Білого орла, у 2013 р. його посмертно підвищили у званні до рангу полковника.
Джерело: tvp.info