Польща
Що може запропонувати українцям краківська культура?

Уже кожен 10 мешканець Кракова – українець. Не дивно, що ними цікавляться не лише роботодавці, а й творці культури.

Коли Театр імені Юліуша Словацького оголосив, що вводить українські переклади вистав, у місті почалися бурхливі обговорення. Лунали і схвалення (адже це інтеграція та відкритість до мігрантів), і підозри (невже іммігранти хочуть ходити в театр?).

Минуло кілька місяців із моменту оголошення інновацій, і виявилося, що праві були ті, хто сприйняв новину позитивно. Зараз українці становлять близько 5–10 % аудиторії Словацького театру, і можна очікувати, що ця кількість зросте. «Україномовні глядачі діляться інформацією про вистави у своїх медіа та соціальних мережах. Вони хочуть долучатися до культурного життя і, як бачите, крок назустріч був вдалим рішенням», – говорить директор театру Кшиштоф Глуховський. Як повідомляє відділ просування установи, іммігранти найчастіше приходять на вистави «Уявний хворий», «Ім’я троянди», а серед п’єс для дітей охоче обирають «Квітку папороті».

Хто бере приклад із театру?

Не дивно, що слідами театру Словацького пішли й інші установи. Міжнародний культурний центр та Музей сучасного мистецтва у Кракові ввели екскурсії українською мовою, а творчості українців було присвячене окреме обговорення на цьогорічному фестивалі коміксів. До українців, що проживають у Кракові, теж спрямовані особливі події, такі, як театральний фестиваль «Схід-Захід».

«Культура нашого міста буде багатшою, якщо ми працюватимемо разом, обмінюватимемося досвідом та сприятимемо багатокультурності. Тому я сподіваюся, що теперішні ініціативи є лише початком», – каже депутатка Ніна Габрись, яка нещодавно подала запит щодо поповнення фондів краківської бібліотеки українськими книгами. Зараз результатом проекту є місце для обміну книгами українською мовою, організоване у відділенні біля Головного залізничного вокзалу.

Розуміти мову – замало

Як сприймають ці ініціативи самі українці? Спільнота велика, тож чути різні думки. Студенти (їх у місті близько 8 тис.) стверджують, що вони можуть без проблем сприймати культуру польською мовою. «З перших днів у Кракові я вивчала польську мову, тому не мала проблем із тим, що більшість закладів культури використовували переважно польську та англійську мови», – говорить Анна Царук, студентка, яка прожила в місті три роки. «Так само і мої друзі, я не чула, щоби відсутність субтитрів або дубляжу рідною мовою перешкоджало їм у доступі до культури», – додала вона.

Ольга Менко, редакторка порталу для українців UAinKrakow.pl, розглядає справу трохи інакше.

«Звичайно, ті, хто прожив у Польщі декілька років, асимілювалися, навчаються тут, можуть користуватися культурною пропозицією без обмежень. Однак ситуація людей, які щойно приїхали до Кракова, дещо інша. Вони часто не можуть купити квиток в автоматі, не кажучи вже про доступ до культури. І на цьому етапі, в перші місяці після прибуття, їм потрібна особлива підтримка і сигнали про відкритість до них міста», – каже вона.

Ольга Менко також зауважує, що навіть знання польської мови не означає, що емігрантам не потрібна культурна пропозиція рідною мовою. «У мене є друзі, які їздять до Катовіце, щоби подивитися фільми, бо там є найближчий кінотеатр з українським дубляжем. Я сама шукала колись через Facebook українські книги. Ми це робимо не тому, що не знаємо польської. Ми знаємо, але іноді просто хочемо насолоджуватися культурою без жодного мовного бар’єру», – стверджує вона.

Зараз, за оцінками, навіть кожен 10 мешканець Кракова походить із України. Їх буде ще більше, тому що ті, хто вже пустив тут коріння, часто заохочує до переїзду сім’ю та друзів. «Ця група настільки численна і помітна, що неможливо ігнорувати її присутність», – говорить Глуховський.

«Прикидатися, що вони не наші сусіди і не запрошувати їх до участі в культурному житті, буде щонайменше дивно», – переконаний директор театру.

Джерело: dziennikpolski24.pl

Схожі публікації
Щоб боротися з патологіями, польський уряд радикально змінює правила, що стосуються біженців з України. Про це пише Rzeczpospolita, повідомляючи про проєкт змін до спеціального закону, який набув чинності після початку відкритої війни.
Конкурс декламації та співаної поезії Збігнєва Герберта пройде серед учнів 7‒11 класів із київських та приміських шкіл.
Відновлення церков, реставрація картин, скульптур та історичних надгробків, розкиданих по всій Центральній та Західній Європі та пов’язаних з польською історією, – такі плани Національного інституту польської культурної спадщини за кордоном Polonika на цей рік.
Картина «Сільські хати», яка роками зберігалася в галереї Порчинських у Варшаві, виявилася автентичною роботою Вінсента ван Гога.
У статті тижневика для українців, що видається в Польщі, йдеться про позитивні наслідки присутності в країні українських біженців.
Залишитися в Польщі планує вдвічі менше українців, ніж рік тому. Про це свідчать дані опитування, проведеного серед громадян України, які перебувають у Польщі.
Малюнок, на якому зображено лицар в однострої античного воїна, стане першою роботою Рафаеля Санті в музейних колекціях Польщі після зникнення «Портрета юнака» під час Другої світової війни.
8 березня у Кракові почала діяти послуга Uber by Women. Раніше така опція, що з’єднує пасажирок із жінками-таксистками, була доступна лише у Варшаві.
Фільм Крістофера Нолана минулої ночі здобув сім «Оскарів». Дві статуетки отримав британсько-польсько-американський фільм «Зона інтересу» Джонатана Глейзера. Зворушливим моментом заходу стало вручення «Оскара» за документальну стрічку «20 днів у Маріуполі».