Історія таємного спостереження за Каролем Войтилою

Історія таємного спостереження за Каролем Войтилою

На 40-ву річницю паломництва Папи, яка стала переломною для історії Польщі, у музеї Родинний дім святішого Отця Йоана Павла ІІ у Вадовіце краківський Інститут національної пам’яті відкрив виставку під назвою «1979. Світло у темряві. Перше паломництво Йоана Павла ІІ до Польщі у матеріалах Служби безпеки з архіву Інституту національної пам’яті».

Перші дані про ксьондза Кароля Войтилу з’явилися в документах управління безпеки в 1946 р. Увагу працівників держбезпеки привернула активність Войтили під час маніфестації на захист свята 3 Травня. У наступні роки прізвище Войтили повторювалося в різних справах, які стосувалися Католицької церкви у Кракові. 23 жовтня 1963 р. була відкрита особова папка священника Кароля Войтили (пізніше єпископа Кароля Войтили) і був встановлений індивідуальний таємний нагляд за ним. Папку вели до жовтня 1978 р.

За ним слідкували, коли Кароль Войтила був молодим священником, потім уже єпископом-помічником, далі краківським митрополитом. Більше 40 років службовці управління безпеки збирали інформацію про активність Войтили, його знайомих, режим роботи і плани. У його оточенні діяли кількадесят таємних співробітників – як духовенства, так і мирян. Серед них були працівники курії, священник із Краківської дієцезії та миряни. Сотні агентів згадували ім’я Войтили у своїх доносах, навіть поверхово.

Краківський єпископ-помічник, а потім митрополит згадувався теж у сотнях справ, які вела Служба безпеки проти інших духівників і мирян, а також управління дієцезії чи окремих парафій. Чекісти намагалися вплинути на рішення Войтили, проте їм цього не вдавалося. Митрополит краківський усвідомлював, що за ним стежать, тому, аби уникнути підслуховування, багато суттєвих справ обговорював поза приміщенням, наприклад під час прогулянок.

Справа «Літо-79»

Міністерство внутрішніх справ ПНР розпочало підготовку до папського паломництва навесні 1979 р. У середині березня створили спеціальний штаб МВС, а пізніше його відповідники у воєводствах. Службовці управління безпеки приступили до оперативної діяльності. Вони намагалися встановити настрої поляків, довідатися про плани церковних ієрархів і лідерів демократичної опозиції, перешкоджати в організації приїду Йоана Павла ІІ і схиляти суспільство до лояльності щодо комуністичної влади.

Партійні чиновники трактували папський візит насамперед як загрозу для своєї влади, тому головною метою було «політично-оперативне забезпечення» візиту, тобто охорона партії та ПНР від небажаних для комуністів наслідків. Натомість турботу про безпеку Папи і його супроводу вони відсували на другий план. Влада побоювалася пробудження громадського спротиву; як невдовзі виявилося, цілком слушно.

Тому працівники Служби безпеки конфісковували опозиційні публікації, вишуковували транспаранти із закликами до свободи, обмежували торгівлю релігійними виданнями. Шкідливими для системи визнали теж папські листи, скеровані молоді.

Джерело: niezalezna.pl