Житло у Варшаві за копійки

Житло у Варшаві за копійки

480 грошів за дерев’яний будинок та 6 тис. грошів за кам’яницю на Ринку – це ціни на нерухомість у середньовічній Варшаві.

У XV ст. Варшава значно відрізнялася від нинішньої польської столиці за розміром, чисельністю населення, а також чистотою. В архітектурі переважали дерев’яні споруди з нечисленними мурованими кам’яницями, розташованими поблизу теперішнього Старого міста.

Нинішня Свєнтоянська у XV ст. була поділена на дві вулиці: Гродзську та Святого Яна. На них та площі Ринок нерухомість була найдорожчою у Варшаві. За будинок тут треба було заплатити 960 грошів.

«Тоді Варшава не була столицею країни. Вона була поділена на два маленькі міста: Стару та Нову Варшаву, в яких разом проживали близько 5 тис. жителів. Стара Варшава охоплювала територію, обгороджену міськими стінами та передмістями, зокрема частину сьогоднішнього Краківського передмістя біля костелу Святої Анни. Нова Варшава була сформована навколо теперішнього Ринку Нового міста та околиць вулиці Фрета», – каже доктор Пьотр Лозовський, історик з Білостоцького університету та лауреат стипендії Фонду польської науки «START», який досліджував ринок нерухомості середньовічної Варшави.

Варшава XV ст. – це місто із динамічним розвитком, яке економічно зросло, зокрема, за рахунок торгівлі зерном та деревиною з Гданськом, Торунем, а також Вільнюсом та Вроцлавом. Разом з економічним бумом до міста в пошуках роботи почали прибувати все більше нових жителів.

«Ця тенденція підтверджується кількістю проданих об’єктів нерухомості. У першій половині століття щороку укладали шість житлових угод, тоді як у другій половині XV ст. їх кількість була майже втричі більшою», – пояснює історик.

Однак розвиток міста не завжди супроводжувався покращенням умов життя пересічної міщанської родини.

«Люди працювали від сходу до заходу сонця. У Варшаві були дуже погані санітарні умови: тісна забудова, що сприяла поширенню епідемій, бруд, стічні канави». Це типовий ландшафт середньовічного міста. Це впливало на тривалість життя його мешканців. Жінки жили по 30–40 років, чоловіки – по 40–50. Шлюби тривали близько десяти років.

Яким було середньовічне житлове господарство?

В історичній Варшаві можна було стати власником дерев’яного будинку за 480 грошів. Небагато? Щоденна зарплата некваліфікованого ремісника становила 1 грош. Досвідчений працівник заробляв 2–3 гроші.

«Некваліфікований працівник мав пропрацювати 480 днів, щоб купити житло, але через необхідність утримувати сім’ю цей час розтягувався мінімум на три роки. Про кам’яницю біля ринкової площі він міг лише мріяти. Ціна таких будинків становила 6 тис. грошів. Їх могли собі дозволити тільки торговці та найбагатші майстри», – каже стипендіат.

Ціни залежали від району. Найдешевше житло можна було придбати «на Рибаках» – у районі біля Вісли, відомому високим рівнем злочинності.

«У середньому помешкання там коштувало близько 240 грошів. Найдорожчими були, звичайно, ринкова площа та теперішня вулиця Свєнтоянська, поділена тоді на дві частини: вулиці Гродзку та Святого Яна. Ціни там становили близько 960 грошів. Поблизу костелу Святої Анни можна було придбати середньовічну «квартиру» за приблизно 420 грошів», – каже Пьотр Лозовський.

Люди, які не могли придбати квартиру самостійно, могли розраховувати на кредитний ринок, який досить добре діяв у тодішній Варшаві. Гроші позичали в городян середнього класу. Найчастіше на два роки.

«Це свідчить про непоганий стан бюджетів міщан. Розстрочка давалася на два або три платежі, що здійснювали біля важливих свят, наприклад Різдва, Святого Яна чи Святої Ядвіги. Якщо позичальник не погасив хоча би одного платежа, все майно поверталося продавцю. Квартири купували в основному в період з квітня до жовтня», – каже історик.

Відповідно до джерел, які він аналізував, у кожному домогосподарстві жив принаймні один орендар. Оренда була першим етапом для людей, що переїздили до великого міста.

Джерело: Puls Biznesu