«Financial Times» стурбований Польщею: повернення до однопартійної влади?

«Financial Times» стурбований Польщею: повернення до однопартійної влади?

Для шостої за економічними показниками країни в Європі, колиски антикомуністичного руху, що призвів до краху комунізму, повернення до демократії з однопартійним управлінням було би трагедією, про що пише редакція «Financial Times».

«Коли консервативно-націоналістична партія «Право і справедливість» перемогла на виборах 2015 р., багато західних лібералів сприйняли це як короткочасне відхилення. Польська «шокова терапія» у 90-х роках остаточно зробила країну однією з найпотужніших економік колишнього Східного блоку та рекламою «європейського проєкту». Правоцентристська «Громадянська платформа», яка керувала країною протягом восьми років, була послаблена сумішшю скандалів і втомою виборців, але планувала повернутися до влади. Громадянське суспільство було сильним. Тим часом «Право і справедливість» приховувала свою справжню природу, ховаючи свого жорсткого лідера Ярослава Качинського, роблячи обличчям кампанії більш привабливих для виборців політиків», – пише «Financial Times».

Видання зазначає, що через чотири роки партія «Право і справедливість» знову перемогла у виборах і покращила свій результат із 37,6 до 43,6 %; «навіть якщо вони мінімально програли вибори до верхньої палати (Сенату), що послаблює їхню здатність безперешкодно проштовхувати закони (через парламент)». «Успіх «Права і справедливості» в руйнуванні будь-якого ліберального, центристського опору є ознакою того, що націоналістичний популізм, який ми спостерігаємо в Польщі, як і в Угорщині 2010 р., більш довговічний, ніж здавалося», – читаємо у «Financial Times».

Щоденник пише, що «Право і справедливість» використала деякі рішення лідера «Фідеса» Віктора Орбана для посилення своєї влади. «Одним з його перших кроків була нейтралізація Конституційного суду», – читаємо далі. «Financial Times» пише, що завдяки судовій реформі партія «посилила політичний контроль над суддями, викликавши занепокоєння ЄС щодо верховенства закону». «Право і справедливість» звела суспільні засоби масової інформації до ролі провладної чирлідерки», – пише видання.

Водночас зауважує, що «Право і справедливість» перемогла у «вільних та чесних виборах» з рекордною явкою. «Поєднуючи католицький соціальний консерватизм із щедрими сімейними виплатами, партія знайшла формулу, яка лишилася в блоках під час посткомуністичної трансформації», – читаємо. «Financial Times» звертає увагу на програму «500+», яка «збільшила доходи та почуття гідності менш забезпечених». При цьому видання зазначає, що партії «Право і справедливість» йде на руку економічне зростання, завдяки якому побоювання економістів, які говорили про те, що ця програма Польщі не по кишені, не справдилися.

«Financial Times» також пише, що, «як і в Угорщині, правляча партія в Польщі» посилається на консервативні сімейні цінності і, зокрема заручається підтримкою, залякуючи «інакшими» – в цьому контексті згадуються мусульманські іммігранти в кампанії 2015 р. та рух ЛГБТ на нинішніх виборах. «Обидві країни (Польща та Угорщина) поглибили поділ між сільськими та містечковими громадами та жителями великих міст», – пише щоденник.

«Але «Право і справедливість» менш євроскептична і менше заплямована звинуваченням у корупції, ніж угорський «Фідес», – зазначає видання.

«Вибори в Польщі збіглися із місцевими виборами в Угорщині, під час яких опозиційні партії отримали владу в кількох містах, включаючи Будапешт. Однак досі, дев’ять років після приходу до влади, «Фідес» має підтримку на рівні 50 %. Опозиція здобувала перемоги в основному завдяки тому, що навчилася співпрацювати», – пише видання. (...)

«Західні столиці побоюються, що Варшава продовжуватиме проштовхувати сумнівні правові реформи, намагатиметься затиснути горло приватним ЗМІ та почне змінювати виборче законодавство. Для «Права і справедливості» було би краще, якби вона «спробувала залікувати розколи в країні», – пише щоденник, зазначаючи, що» Качинський поставив собі за мету вдосконалити та завершити революцію, яка зійшла з правильного шляху».

Джерело: Rzeczpospolita