“Джавеліни” для України як попереджувальний сигнал Москві від США

“Джавеліни” для України як попереджувальний сигнал Москві від США

29 січня спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер повідомив, що Сполучені Штати Америки розпочали підготовку до передачі протитанкових ракетних комплексів “Джавелін” Збройним силам України.

Раніше Вашингтон надавав лише нелетальну військову допомогу Україні для боротьби з російською агресією. Тепер адміністрація президента Трампа, як сказав Волкер, передає й летальне озброєння. ЗСУ вже отримали наказ готуватися до прийняття “Джавелінів” на озброєння.

За словами американської сторони, йдеться про 210 протитанкових ракет і 35 пускових установок, які спроможні знищувати не лише бронетехніку, а й гелікоптери, безпілотники та літаки під час заходу на посадку. Однією з умов їхнього базування в Україні є заборона на виведення цих комплексів на лінію зіткнення. Це пояснюється побоюваннями Вашингтона щодо того, що це озброєння можуть захопити російські вояки, як це сталося з американською станцією радіоелектронної боротьби, що потрапила до рук російського війська під час боїв за Дебальцеве.

Американська військова допомога Україні не обмежиться “Джавелінами”. Старший дослідник аналітичного центру “American Foreign Policy Council” Стівен Бланк нещодавно заявив, що Україна має серйозну потребу в засобах військового спостереження та збору інформації, радіоелектронної боротьби для протидії російським безпілотникам і розвідці. На його думку, Києву також належить відбудувати свої військово-морські сили.

Інші речники США та НАТО закликають Україну нарощувати й власне виробництво озброєння. Але координатор групи “Інформаційний спротив” і колишній службовець міноборони України Костянтин Машовець в інтерв’ю "Польському радіо" сказав, що такі можливості України залишаються обмеженими.

– Йдеться про останні розробки протитанкових ракетних комплексів “Стугна”, “Апсар”… Але за своєю ефективністю вони поступають американським “Джавелінам”. Передача цього кінцевого виробу, а не технології виробництва – це, скоріше, демонстративний крок. Ці 35 установок не “зроблять погоди”. У випадку наступу агресора вони можуть лише допомогти зупинити його. Адже основою теперішньої військової стратегії Росії на оперативно-тактичному рівні залишається навала бронетанкових воєнізований частин і підрозділів, для боротьби з якими ці “Джавеліни” підходять найбільше.

Чому ж, маючи розвинений оборонно-промисловий комплекс і посідаючи чільні місця в списку держав-експортерів озброєнь, Україна і досі неспроможна забезпечити всім необхідним власне військо? Військовий експерт і полковник у відставці, який займався в мінобороні України військовим плануванням Олег Жданов пояснив це засиллям у найвищому державному та військовому керівництві України старих радянських традицій, кадрів і підходів. Він вжив слово “саботаж” для означення поведінки генштабу в реформуванні українського війська.

За словами аналітика, за 4 роки війни досі не схвалена програма розвитку та переозброєння ЗСУ, не створені нові бойові статути та нові підручники тактики й оперативного мистецтва, схвалена 2016 р. нова концепція безпеки держави не підкріплена новою воєнною доктриною, а підписаний у травні 2016 р. стратегічний оборонний бюлетень, розроблений за участю фахівців НАТО, досі лежить у столі керівників генштабу. Як доказ небажання вищого військового керівництва України впроваджувати реальну оборонну реформу експерт навів зміст третього оборонного замовлення українській промисловості, яке, на його думку, не відповідає нагальним потребам українського війська.

– Засоби аеророзвідки, зокрема безпілотники, лише цього року вперше з’явилися в оборонному замовленні. І їхня кількість не надто велика. І це маючи власний концерн із можливостями забезпечити повний цикл виробництва авіації та ракетних систем! На ці проблеми не звертають жодної уваги. Навіть надані Сполученими Штатами радіоелектронні станції контрбатарейної боротьби зараз усі на складах, а вояки на фронті послуговуються біноклями. Вони не мають систем розвідки та виявлення противника і взагалі, згідно з “мирним планом Порошенка”, воякам заборонено відкривати вогонь у відповідь.

На відміну від нього Костянтин Машовець за підсумками свого недавнього відрядження на Донбас стверджує, що насправді все не так вже й погано, але погоджується з тим, що навіть за умов теперішньої позиційної війни в окопах українському війську бракує реформ, спроможних вивести його боєздатність на сучасний рівень.

– Дефіцит тепловізорів певним чином вдалося подолати на рівні піхотних воєнізованих підрозділів та на рівні ротних з’єднань. З’являються і засоби зв’язку – вояки переходять на “цифру” та закриті канали, що забезпечує зв’язком різні підрозділи, які взаємодіють на полі бою. Боєздатність, об’єктивно, зростає. Але це не докорінні зміни. Технологічні зміни у війську мають супроводжуватися й організаційно-штатними змінами.

Західні аналітики також радять Україні змінити структуру керування військом. Так, заступник держсекретаря США Джон Саллівен під час свого візиту до Києва 21 лютого закликав Верховну Раду схвалити закон про національну безпеку. За його словами, цей закон має організувати сектор оборони та безпеки відповідно до євроатлантичних принципів та забезпечити правову основу для реалізації стратегічного оборонного бюлетеню, що містить “дорожню карту” взаємодії з НАТО. Але запеклий опір цим змінам із боку Генерального штабу міноборони України найбільше виявився у проблемі побудови Україною військово-морських сил потому, як у захопленому Росією Криму залишилося більше половини всіх українських військових кораблів, вважає Олег Жданов.

– По-перше, ми не відповіли собі на головне запитання: ми морська держава? І чи потрібні нам військово-морські сили? Із цього виникає решта запитань: якщо флот потрібен, то в якому складі і де програма його побудови? Сполучені Штати більше за всіх зацікавлені в тому, щоби в нас були боєздатні збройні сили, спроможні дати відсіч Росії. Адже на пряме бойове зіткнення з Москвою ніхто на заході не піде. Для балансування сил у регіоні Заходу краще мати в Україні боєздатну армію, щоби Кремль розумів, що він не пройде Україну просто так. Таким чином, Україна потрібна як буферна зона для уникнення збройного конфлікту між НАТО та Росією. У випадку загострення ситуації НАТО буде лише підносити патрони.

Він розкритикував плани створення так званого “москітного флоту” з легких ракетних катерів, які, за задумом авторів цієї ідеї, можуть стати мобільними засобами протидії домінуванню Росії на Чорному та Азовському морях. Аналітик вважає, що це вигідно не так військово-морській потузі України, як суднобудівним заводам, кінцевим власником яких вважається президент України Петро Порошенко. Олег Жданов нагадав, що в Миколаєві ще за часів Радянського Союзу побудовано корабельню зі спорудження важких авіаносних крейсерів, яка здатна створювати сучасні військові кораблі. Зокрема, як сказав експерт, проданий Китаю за ціною металобрухту недобудований авіаносний крейсер “Україна” добудували. Він під новою назвою “Ляо Лінь” став флагманом китайського військово-морського флоту.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy