Чому Німеччина любить диктатури?

Чому Німеччина любить диктатури?

Німецький міф Ost-Politik і залежність західного бізнесу від диктаторських режимів тільки посилюють їх.

«Чому Німеччина любить диктатури?» – запитує Артур Цєхановський на шпальтах «Dziennik Gazeta Prawna». «Німецька влада багато років була винятково поблажливою до недемократичних країн, але важливих для німецької економіки», – відповідає він.

Берлін має чималий список виправдань: від нібито безальтернативності до декларованого бажання змін «через зближення». За словами експертів, це особливо шкідлива доктрина, що зміцнює режими.

Як зауважує видання, прихильні до влади масмедіа в Німеччині, а їх там переважна більшість, щоразу пояснюють закордонну політику Берліна подібно: «Меркель має надію, що завдяки добрим економічним відносинам вдасться розв’язати важкі політичні питання». Так писало одне з відомих німецьких видань перед візитом Меркель до Москви, ще до війни в Україні. А через вісім років Меркель продовжує переконувати, що потрібно інвестувати в «діалог» з Росією та Китаєм, бо тоді «на них є вплив», однак фактів підтвердження цьому немає.

«Німеччина не має жодного аргументу, що може вплинути на Путіна та змінити його політики щодо України. Він просто в цьому не зацікавлений», – говорить Томаш О’Доннелл, експерт енергетичного ринку та викладач приватного берлінського університету Hertie School of Governance.

Аналізуючи реальні дії Берліна та їхні наслідки в економіці та політиці й порівнюючи їх із риторикою, Конрад Поплавський із варшавського Осередку східних досліджень (OSW) робить песимістичний висновок. «Заявлена Німеччиною доктрина, згідно з якою збереження правильних відносин із недемократичними режимами необхідне, аби змусити їх до поступових змін, ніколи не була повністю правдивою. Вона служила приводом для реалізації певної бізнес-повістки. Однак у мить, коли бізнес починає мати великий вплив на політичні рішення щодо недемократичних держав, політика стає покірною», – каже експерт.

«Те, що можна досі використовувати таке пояснення і воно не викликає опору громадської думки, випливає з існування визнаного в німецькому суспільстві міфу Ost-Politik, який нібито завдяки зближенню Західної Німеччини та східного блоку призвів до демократичних змін у радянській сфері впливів. Але цей міф так і дотепер не підтвердили. Важко довести, як фінансування певних режимів мало змінювати їх у кращий бік. Відбувалося щось протилежне, німецький бізнес і концерни робилися залежними від недемократичних держав. Наслідки тієї політики ми бачимо до сьогодні. Nord Stream 1 і 2 – це найголовніший приклад стійкості цього міфу», – наголошує Поплавський.

Крім того, як додає експерт, торгівля з Німеччиною забезпечувала та забезпечує режими валютою, з якої фінансуються владні структури; вони, у свою чергу, тримають суспільство під контролем.

«Цей міф теж має політичну функцію. Це дозволяє моралізувати торгівлю з режимами, які часто переслідують своїх громадян. Використання такої риторики запобігає занадто гучним протестам і дозволяє німцям заявляти, що вони зробили висновки з Другої світової війни і хочуть гарантувати мир за будь-яку ціну», – пояснює експерт з OSW.

Джерело: Українська служба Польського радіо