Польща та Україна
«Приспані» агенти Кремля в Україні

Людмила Козловська – приклад приспаного агента Кремля, що діє в Польщі та Євросоюзі загалом?

У сучасних реаліях антизахідна (проросійська) спрямованість грає важливу роль. Зрозуміти це не складно. Наприклад, скандально відомий російський телесеріал Юрія Бикова «Ті, що сплять» оповідає про інфільтрованих агентів західних спецслужб у держоргани Російської Федерації.

За сценарієм, «Ті, що сплять» – це програма іноземних спецслужб, що припускає використання раніше інфільтрованих агентів, які очікують у «сплячому режимі» на команду до активних дій. Сучасна кремлівська влада через фінансування подібних антизахідних фільмів матеріалізує не тільки свої фобії, а й реалізовані спецоперації з інфільтрації агентів. Яскравим прикладом кремлівського варіанту такого «приспаного» агента є президент фонду із захисту прав людини, демократії і верховенства права «Відкритий діалог» Людмила Козловська.

Фундація «Відкритий Діалог» (далі ФОД) була заснована в Польщі 2009 р., особлива увага фонду зосереджена на найбільших країнах регіону: Казахстані, Росії та Україні. Діють постійні представництва у Варшаві, Києві та Брюсселі.

Хто ж така Козловська?

Людмила Козловська родом із Севастополя (Автономна Республіка Крим). Після анексії Криму РФ 2014 р. отримала російське громадянство. Громадська діячка. 2004 р. була активною учасницею «Помаранчевої революції» в Україні. 2005–2006 рр. очолювала кампанію з виведення Чорноморського флоту РФ із Севастополя. В минулому також координаторка міжнародних проектів ФОД у галузі розвитку проектів і компанії «ЕС.T.Ком» (Україна). Навчалася в Польщі, де разом із львів'янином Іваном Шерстюком заснувала ФОД. Одружена з поляком Бартошем Крамеком – громадським і політичним діячем, главою ради згаданого фонду. Він відомий, зокрема, тим, що в липні 2017 р. оприлюднив 16 тез із непокори владі, серед яких – заклики не платити податки.

Проте, якщо копати глибше, стає зрозуміло – на самому старті своєї активної діяльності Козловська потрапила у відпрацьовану машину вербування ФСБ Росії за допомогою шантажу, компромату і тиску на бізнес близьких людей, зокрема на її брата-бізнесмена Петра Козловського. Він «зайшов» у кримський бізнес наприкінці 90-х – початку 2000-х, і весь час його розширював. При цьому робив це не зовсім законно. Зокрема, за допомогою «потрібного» судового рішення скоїв рейдерське захоплення заводу «Маяк», що виробляє морське освітлення для російського флоту. Саме завдяки шантажу і тиску ФСБ на Козловського, ще на початку 2000-х вдалося завербувати і його сестру. Вербування Козловської підтверджує і той факт, що завод «Маяк» швидко виключили зі списку відчудження, складеного після приходу на кримський півострів «зелених чоловічків» (детальніше читайте тут).

А оскільки Крим завжди був територією, що розглядалася Кремлем як майбутній театр військових дій, то це вимагало добре підготовлених кадрів у проукраїнському середовищі. У цьому випадку шукати потрібну людину не довелося, бо Козловська вже була «агентом впливу». Для роботи в Криму була створена легенда-прикриття. Зокрема, в 13-річному віці вoнa нібито відкрила в Севастополі першу українську бібліотеку і ще підлітком організовувала протести під штабом Чорноморського флоту РФ на захист будівлі бібліотеки. Насправді ж ця «заслуга» була явно перебільшеною, а інформація – сфальсифікованою. У самій бібліотеці немає жодних слідів Козловської. Вона привласнила чужі заслуги, бо фактично перша українська бібліотека була створена 1998 р. за підтримки української діаспори.

Черговою брехнею Козловської є і те, що 2004 р., під час «Помаранчевої революції», вона брала активну участь у радикальній опозиційний організації «Чорна пора» в Севастополі. Але активісти організації заперечують цей факт.

Повернемося до захоплення Криму. Події 2014 р. були реалізовані за спринтерським сценарієм. Хоча Крим і був анексований РФ, але залишилися більш важливі завдання демонтажу української державності. Це вимагало продовження роботи на материковій частині України. Для неї легендою-прикриттям послужила вже згадана організація ФОД і громадська діяльність, у роботі якої був використаний модний патріотичний і розкручений правозахисний тренд.

До складу фонду входять три підрозділи: Open Europe Group, що надає допомогу громадянам України в отриманні віз і посвідки на проживання (в юридичному реєстрі відсутня інформація, є тільки запис, що OEG – спільний проект Open Dialog Foundation і Silk Road); Silk Road – бюро з аналізу й інформації – консалтингова компанія в сфері бізнесу на ринках «Шовкового шляху»; і сама фундація «Відкритий Діалог». Для фінансування ФОД були використані бізнес-структури сім'ї Козловських (завод «Маяк», Travida Electric, Stateful та інші), що дуже вдало опинилися під рукою. Петро Козловський є найбільшим донором фонду і тісно пов'язаний із російською військовою промисловістю. Як брат Людмили Козловської він пожертвував на потреби фонду 1,616384 млн злотих 2012–2015 рр., що становить 70 % загального доходу ФОД (докладніше описано тут).

Те, як він діяв і діє досі в Криму і в самій Росії, майже так само суперечливо, як дії казахстанського олігарха Мухтара Аблязова або російського підприємця Наїля Малютіна, захист яких від видачі їх країнами походження були основним напрямком лобістської діяльності фонду «Відкритий діалог». Віссю бізнесу Козловського є придбане сумнівним способом підупале державне підприємство з продукування корабельного освітлення «Маяк» у Севастополі. Пов'язані з Козловським компанії заробляють ще й на оренді приміщень. Заводські квартири були продані, а їхні орендарі депортовані групою охоронців. Із орендарями не було «відкритого діалогу», тоді, як частина доходів від продажу цих квартир надходила в ФОД. Абсолютно суперечить проукраїнському образу фонду і той факт, що продукція його основної донорської компанії через два дочірні підприємства в Санкт-Петербурзі передусім орієнтована на російські державні корабельні, що обслуговують військово-морський флот. Директори цих дочірніх компаній – найбільші донори фонду. Петро Козловський не забуває піклуватися і про політичний захист. Коли Крим був під контролем України, він спонсорував низку українських партій. А після анексії люди з його оточення цілком заволоділи севастопольським відділенням «Російської партії пенсіонерів на честь справедливості».

Варто зазначити, що цілком ймовірно діяльність фонду «Відкритий діалог» і Людмили Козловської таки втрапила в поле зору правоохоронних органів України та стала предметом ретельного розслідування.

Зокрема, про це свідчить документ Генпрокуратури. В ньому йдеться про розслідування кримінальної справи щодо Козловської за звинуваченням у державній зраді, сприянні діяльності терористичної організації й фінансуванні тероризму.

1

До того ж робота фонду може стати предметом розслідування компетентними органами Польщі. Відомо, що низка польських депутатів уже звернулася з цього приводу до правоохоронних органів (докладніше – тут). Потрібно зазначити, що особлива увага депутатів до діяльності фонду з'явилася після інформації про зв'язки фонду з ФСБ, а також отримання 2014 р. ліцензії на торгівлю російською оборонною зброєю (докладніше – тут).

Більше того стає відомо, що Козловська досі має громадянство Росії. Про це свідчить офіційний документ – копія її паспорта, виданого Федеральною міграційною службою Росії.

2

Поки лишається відкритим питання про те, що відомо правоохоронним органам і як припинити діяльність російської «консерви» або ж «приспаних агентів» ФСБ в Україні? Крім того, виникає питання про мету ФОД.

Структура зв'язків осіб і фірм, пов'язаних із фондом, із великою ймовірністю вказує на існування «кумівства» в його діяльності. Є імовірність, що фундація служить для відмивання грошей і лобістської діяльності в Європі. Захист фондом дисидентів із країн колишнього СРСР зі сумнівною моральністю доводить, що метою ФОД може бути створення образу політичних в'язнів і «карт-бланш» східним «бізнесменам», які стоять за мільярдними фінансовими махінаціями. Таким, як Мухтар Аблязов.

Без відповіді залишається ще ціла низка питань. Чи справді фонд слугує тільки для допомоги українцям? Чи справді «пропутінський» бізнес інвестує величезні гроші для фонду? Відколи російські збройні сили стали боротися за громадянські права і свободи, чи може мета діяльності фонду зовсім інша? Однак ці питання мають бути адресовані владі, відповідальній за контроль фундації. Але очевидно, що Козловська, прикриваючись своєю правозахисною організацією, – насправді російський «агент впливу», завербований і спеціально підготовлений ФСБ для дестабілізації і розгойдування внутрішньополітичної ситуації в Україні та країнах Східної Європи. Про те, як ефективно її фонд діє з дестабілізації ситуації в країнах Східної Європи, буде розказано вже в наступній публікації.

Із більш детальною інформацією про Козловских і фонду «Відкритий діалог» можна ознайомитись у звіті Марціна Рея – польського експерта і журналіста, який вже кілька років публікує інформацію про шкідливу діяльність Росії в Польщі.

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy

Схожі публікації
На думку автора статті в газеті Rzeczpospolita, Польща стала частиною протистояння Заходу та Росії і потрібно усвідомити, що це матиме для поляків далекосяжні наслідки.
Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс переконаний, що не можна допускати порушення повітряного простору країн НАТО.
Речник Оперативного командування Збройних сил РП, підполковник Яцек Горишевський оцінив, що спроби збити ракету, яка порушила польський повітряний простір, були пов’язані ще з більшим ризиком.
Американський Інститут вивчення війни вважає, що низка фінансових, економічних і військових показників вказує на те, що Росія готується до широкомасштабної війни з НАТО.
Радник очільника НАТО Борис Руж запевнив, що Північноатлантичний альянс зробить кроки, щоб показати світові та перш за все Путіну, що НАТО і Україна зближуються.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив учора, 14 березня, що сказати такому агресору, як Росія, що ми не перетнемо певну межу, вже є поразкою.
Очільник МЗС Польщі висловив надію, що Москва має межі своєї агресії та відсутності реалізму. Він нагадав, що росіяни марили «захопленням Києва за три дні».
Політик вважає, що вкрай важливо якомога швидше забезпечити Україну боєприпасами, щоб вона могла ефективно захиститися від російської агресії.
Прем’єр-міністр Польщі наголосив, що підтримка України у війні з Росією є європейським національним інтересом. Так польський політик прокоментував неоднозначну позицію Словаччини та Угорщини щодо вторгнення Росії в Україну.