35 років тому Нобелівську премію миру вручили Леху Валенсі

35 років тому Нобелівську премію миру вручили Леху Валенсі

5 жовтня 1983 р. Нобелівський комітет нагородив Леха Валенсу Нобелівською премією миру за його діяльність задля свободи та демократії в Польщі. 10 грудня під час урочистості в Осло нагороду отримала дружина лідера «Солідарності» Данута із сином Богданом. Лех Валенса – єдиний поляк, який отримав Нобелівську премію миру.

В обґрунтуванні рішення про нагородження Валенси Нобелівський комітет написав, що його «зусилля, спрямовані на забезпечення працівникам права на створення власних організацій, є важливим внеском у кампанію за загальні права людини». Було підкреслено, що лідер «Солідарності» керувався принципом вирішення проблем без використання насильства. «Комітет визнає Валенсу виразником прагнення до свободи та миру (...). У часи, коли відлига й мирне вирішення конфліктів потрібні більше, ніж будь-коли раніше, зусилля Валенси є і натхненням, і прикладом», – пояснили члени Нобелівського комітету.

Новина про надання Нобелівської премії миру дійшла до Валенси в ніч із 5 на 6 жовтня. Про неї йому повідомив телефоном колега із Вільних профспілок Кшиштоф Вишковський. Лідер «Солідарності» не сприйняв повідомлення серйозно. Він повірив лише наступного дня, коли після оголошення рішення Нобелівського комітету біля його будинку зібралися західні журналісти, а німецьке радіо подало офіційне повідомлення про нагородження. Польське радіо повідомило про нагороду лише в другій половині дня.

«Це наша спільна нагорода»

Протягом дня перед будинком Валенси збиралося багато осіб, що спонукало його виголосити промову з вікна.

«Це наша спільна нагорода, визнання усіх нас, хто хоче йти до істини мирним шляхом, через порозуміння», – сказав Валенса. Він додав, що нагороду сприймає як жест, спрямований до всього польського робітничого світу, представником якого він є, а також до всього польського суспільства, бо «польські робітники не діють у вакуумі».

Влада Польської Народної Республіки із занепокоєнням сприйняла новину про Нобелівську премію для Валенси. «Чергова рейганівська витівка, цього разу з Осло», «невеликий епізод в антипольському та антикомуністичному хрестовому поході», – прокоментував вручення нагороди Валенсі прес-секретар уряду ПНР Єжи Урбан. 11 жовтня влада відправила до Норвегії офіційний протест проти рішення Нобелівського комітету.

Валенса не відважився особисто отримати престижну нагороду. Він побоювався, що йому не дозволять повернутися до країни. Премію в Осло мала отримати його дружина Данута в супроводі старшого сина, 13-річного Богдана.

У день їхнього вильоту з Варшавського аеропорту Окенцє, летовище було майже відірване від світу. Для уникнення демонстрацій, рух у районі аеропорту перекрили, а на територію допускали тільки працівників і пасажирів після перевірки особи. Оглядовий майданчик закрили, пояснивши це несподіваним ремонтом.

«Моє місце буде серед тих, із кого я вийшов і до кого я належу»

«Ви знаєте причини, через які я не міг приїхати до Вашої столиці, щоб отримати цю почесну нагороду. У цей урочистий день моє місце – серед тих, із кого я вийшов і кому належу – серед гданських робітників. Нехай ці слова принесуть Вам радість і будуть доказом незгасимої надії мільйонів моїх братів, мільйонів людей фізичної та розумової праці, що об’єднані в союзі, назва якого виражає одну із найвидатніших ідей людства. Усі вони відчувають, що сьогодні нарівні зі мною відзначаються цією нагородою», – написав Валенса в листі, який прочитала його дружина під час церемонії нагородження у столиці Норвегії 10 грудня 1983 р.

«Ми хочемо миру і тому не бралися й не беремося за знаряддя фізичної сили, ми прагнемо справедливості, тому ми наполегливі у боротьбі за наші права, ми вимагаємо свободи переконань і тому не хочемо нікого поневолювати», – цитувала слова чоловіка Данута Валенса.

Наступного дня, 11 грудня, промову від імені нобелівського лауреата прочитав Богдан Цивінський, колишній заступник Тадеуша Мазовецького на посаді головного редактора «Tygodnik Solidarność». У промові, спрямованій до Нобелівського комітету, Валенса підкреслив, що він приймає нагороду із повагою до її рангу та одночасно з відчуттям, що вона не відзначає його особисто, а є нагородою для «Солідарності».

«Найпростіше було би сказати, що я недостойний цієї виняткової відзнаки. Однак, коли я пригадую моменти, коли новини про нагороду розходилися по всій країні, у ці моменти зворушення та загальної радості людей, які відчувають, що причетні до цієї нагороди морально й духовно, я повинен сказати, що сприймаю цю нагороду як вираз визнання того, що рух, якому я віддав усі сили, добре служив усій громаді», – написав Валенса у промові, яку прочитав Цивінський.

Він додав, що не хоче нічого іншого, крім того, щоби вручення цієї нагороди служило миру та справедливості, як у Польщі, так і в усьому світі. «Я вірю, що всі народи світу мають право на гідне життя. Я вірю в те, що права окремих осіб, сімей та соціальних груп рано чи пізно будуть дотримуватися в усіх площинах. Повага до прав людини та громадянина в Польщі, повага до нашої національної ідентичності є інтересом Європи. Адже в інтересах Європи – мирна Польща, а польське прагнення до свободи неможливо зупинити. Діалог у Польщі є єдиним способом побудувати внутрішній мир, який є невід’ємною частиною миру в Європі», – зазначив лауреат Нобелівської премії миру.

Нагороду в розмірі 1,5 млн шведських крон Валенса пожертвував єпископату Польщі на фонд розвитку індивідуального сільського господарства.

Джерело: RMF24