Директор ІНП Польщі: «Воєнний стан показав «справжнє обличчя» комунізму»

Директор ІНП Польщі: «Воєнний стан показав «справжнє обличчя» комунізму»

38 років тому, о 6 годині ранку, Польське радіо протранслювало виступ генерала Войцеха Ярузельського, в якому він повідомив поляків про встановлення Військової ради національного порятунку (WRON). Згідно із декретом ради, у державі вводився воєнний стан.

«Проте перші списки на інтернування були створені ще в жовтні 1980 р. Це спростовує брехню комуністичної влади про те, що воєнний стан був введений 13 грудня у зв’язку з критичною ситуацією в країні», – розповідає доктор Ярослав Шарек, директор польського Інституту національної пам’яті.

Директор ІНП Ярослав Шарек підкреслює, що воєнний стан показав «справжнє обличчя», комуністичного режиму. На його оцінку, це рішення перекреслило надії мільйонів поляків, що входили в «Солідарність», на реформу комуністичної системи. Історик зазначив, що керівники ПНР не були здатні і не хотіли віддати навіть крихти влади.

Як підкреслив директор ІНП, одразу після поступки комуністів і згоди на створення Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» у серпні 1980 р. влада ПНР почала підготовку до придушення опозиції.

«Перші списки на інтернування були створені ще в жовтні 1980 р., через шість тижнів після підписання серпневого порозуміння. Це спростовує одну із брехень комуністичної влади про те, що воєнний стан був введений 13 грудня у зв’язку з критичною ситуацією в країні», – говорить історик.

Доктор Ярослав Шарек нагадав, що з осені 1980 р. комуністи зробили ставку на тактику так званих локальних конфронтації. Як ствердив науковець, влада ПНР в той час була неспроможна завдати єдиного удару з метою послаблення руху «Солідарності», тому вирішила провокувати локальні конфлікти.

«І такі були, наприклад, суперечка за вихідні суботи чи страйк на Подбескідзю у зв’язку з вимогою звільнення з посад членів місцевого правління, подібна історія в місті Єлєня-Гура, дефіцит у магазинах. Частину цих конфліктів створювала комуністична влада, щоб втомити суспільство, і це в якомусь сенсі вдалося. Восени 1981 р. настрої були вже такими, що всі знали, що щось має статися», – розповів Ярослав Шарек.

Директор ІНП звернув увагу, що до 1989 р. наратив про воєнний стан був на боці його керівників. «Після 1989 р. вони ефективно подбали, щоб ці пропагандистські елементи тривали надалі», – оцінив Ярослав Шарек.

Історик нагадав про 30-річний документ, який був створений з ініціативи групи Войцеха Ярузельського, тодішнього президента ПНР. Як вважає науковець, цим документом хотіли зміцнити комуністичний наратив щодо воєнного стану.

«Він говорив, що воєнний стан запобігає анархії, що загрожує радянська інтервенція. Ми вже знаємо, що небезпека радянської інтервенції була у грудні, але 1980 р. Пізніше всі документи вказують на те, що СРСР не був готовий втручатися. Вони погодилися б, як навіть вказується, на правління «Солідарності», – сказав директор Інституту національної пам’яті.

У ніч з 12 на 13 грудня 1981 р. комуністична влада інтернувала 3173 особи, абсолютну більшість членів національної комісії «Солідарності». Загалом під час воєнного стану, за даними Інституту національної пам’яті, життя втратили близько 100 осіб, а інтерновано близько 10 тис.

Комуністична влада ще 12 грудня до полуночі розпочала затримання діячів опозиції та «Солідарності». Впродовж кількох днів у 49 центрах інтернування розмістили близько 5 тис. осіб. У величезній поліційно-військовій операції були задіяні 70 тис. військовослужбовців, 30 тис. міліціонерів, 1750 танків, 1,9 тис. бойових машин та 9 тис. автомобілів.

Підготовка до впровадження воєнного стану тривала понад рік, її проводили з винятковою старанністю. Контролювали її, зокрема, головнокомандувач Варшавського договору, маршал Віктор Куліков та люди з його штабу.

На потреба воєнного стану були розроблені проєкти різних юридичних актів, видрукувані в СРСР 100 тис. листівок із оголошенням про введення воєнного стану, узгоджено списки військових комісарів, які мали взяти під контроль органи державного управління та основні виробничі підприємства, а також обрано інституції та підприємства, які мали бути мілітаризовані.

Джерело: tvp.info