100 років тому був створений Польський футбольний союз

100 років тому був створений Польський футбольний союз

100 років тому на засновницькому з’їзді, який проходив у Варшаві 20–21 грудня 1919 р., був створений Польський футбольний союз (PZPN) – найбільший та один із найстаріших польських спортивних союзів.

«Перед святами, 20 і 21 грудня, у Варшаві відбувся з’їзд спортивних товариства усіх польських земель, на якому було засновано PZPN», – читаємо в одному із грудневих номерів газети «Ilustrowany Kurier Codzienny» 1919 р.

У Варшаві, за адресою вул. Обозна, 1 (або 3), якої зараз уже не існує, зустрілися діячі 31 футбольного товариства і клубу. Проте місце зустрічі сподобалося не всім. У репортажі «Кур’єра» можна знайти інформацію, в якій йдеться про «певні недоліки». Як довідуємося з подальшої частини статті, «з’їзд розпочався з певними недоліками, бо спочатку приміщення, в якому планувалося провести з’їзд, було зайняте, а варшавські власники дуже непунктуальні; це надзвичайно не сподобалося гостям із Малопольщі та Познані, які звикли не лише до пунктуальності, але й до пошанування постанов, прийнятих з’їздом».

Однак під час установчого з’їзду вдалося опрацювати і затвердити статут товариства, авторами якого були Юзеф Люстгартен, Ян Полякевич і Ян Вейссенхоф. Положення визначали створення окружних футбольних союзів – Верхньосілезького, Краківського, Люблінського, Львівського, Лодзького, Поморського, Торунського, Варшавського та Вільнюського, в яких були секції класів A, B,C. У чемпіонаті Польщі могли змагатися лише команди А класу.

Першим центром PZPN став Краків. Першим президентом Польського футбольного союзу був обраний Едвард Віктор Цетнаровський, лікар і клубний діяч «Cracovia». У 1921 р. Цетнаровський належав до співзасновників газети «Przegląd Sportowy», яка виходить і досі.

У 1921 р. вперше був проведений чемпіонат Польщі, який виграла «Cracovia». 18 грудня 1921 р. зіграла перший офіційний міждержавний матч збірна Польщі – біло-червоні програли 0:1 Угорщині. Футбол, однак, відзначався все більшим інтересом – до кінця року діяли 126 клубів, до яких входили 2397 гравців.

У 1923 р. PZPN офіційно прийняли у члени FIFA (Міжнародна федерація футбольних союзів), що призвело до того, що наступного року біло-червоні виступали на олімпіаді в Парижі. Хоча виступ був невдалим, до кінця року у PZPN вже було зареєстровано 510 клубів, 17 тис. гравців та 200 арбітрів. Всього за три роки кількість професійних футболістів збільшилася більше, ніж у сім разів.

У 1925 р. була створена Польська колегія футбольних арбітрів, а через рік відбувся перший фінал Кубка Польщі. Трофей здобула «Wisła» Краків, яка перемогла 2:1 «Sparta» Львів. Тоді стався розкол – 14 кращих клубів утворили власну лігу. Лише «Cracovia», президентом якої був президент PZPN Едвард Цетнаровський, залишилася в союзі.

Перший матч ліги відбувся 2 квітня 1927 р. у Варшаві. Тоді «Warszawianka» перемогла команду «Legia» 4:1. Узагалі лігу виграла краківська «Wisła». Незабаром після змагань до ліги долучилася і «Cracovia». Скликана 18 грудня 1927 р. надзвичайна асамблея PZPN остаточно санкціонувала ігри в лізі.

Із 1928 р., коли обов’язки президента став виконувати генерал Владислав Боньча-Уяздовський, центральний офіс Польського футбольного союзу перенесли у Варшаву.

У 1934 р. польська збірна дебютувала у відбірковій фазі чемпіонату світу, а через чотири роки, вперше в історії, пройшла до фінальної частини цих змагань. У Франції біло-червоні вже в першому матчі програли Бразилії 5:6. Героєм матчу став Ернест Вілямовський, який забив чотири голи.

У 1937 р. президентом союзу став полковник Казімеж Габіш, який перебував на цьому посту до початку Другої світової війни. Польський футбол розвивався увесь двадцятилітній міжвоєнний період. У структурах PZPN в 1939 р. було близько 900 клубів, у яких було зареєстровано майже 120 тис. футболістів. Польська збірна в цей період провела 86 офіційних міжнародних матчів, 26 із яких закінчилися перемогою, 15 – нічиєю.

Останній матч футбольна збірна Другої Речі Посполитої зіграла 27 серпня 1939, вигравши в угорців, тодішніх чемпіонів світу, з рахунком 4:2. Журналіст газети «Przegląd Sportowy» після матчу написав: «Колись, через багато років або навіть через кілька місяців, матч з Угорщиною буде згадуватися як виняткова подія. Для істориків він стане «документом епохи». Для нас це прекрасне свідчення того, чого можуть досягнути у спорті (але чи тільки у спорті?) амбіція, сила волі і самопожертва».

На початок вересня 1939 р. були заплановані дві зустрічі – з Болгарією у Варшаві та з Югославією у Белграді. Але їх не судилося вже провести – розпочалася війна.

Під час окупації німці заборонили полякам займатися спортом, однак у футбол продовжувати грати нелегально, а у Варшаві, Кракові, Лодзі, Познані та багатьох інших містах проводилися регулярні матчі.

Після закінчення Другої світової війни, 29 червня 1945 р., у Кракові був відновлений Польський футбольний союз. Перший післявоєнним президентом став Тадеуш Кухар.

Джерело: dzieje.pl