«Я один із небагатьох живих, який пробув у цьому місці майже до останнього моменту перед визволенням. 18 січня почалася моя евакуація з табору «Аушвіц», яка через кілька днів виявилася маршем смерті для більше, ніж половини моїх приятелів по ув’язненню, в колоні зі 600 людей», – сказав Маріан Турський під час заходів з нагоди 75-ї річниці визволення колишнього нацистського концтабору та табору смерті «Аушвіц-Біркенау».
Турський – один із осіб, які вижили та взяли участь у заходах із нагоди 75-ї річниці визволення німецького нацистського концтабору та табору смерті.
Маріан Турський під час церемонії в музеї «Аушвіц» сказав, що масове винищення євреїв у таборах наближалося невеликими кроками. Він нагадав, що нацистська Німеччина крок за кроком обмежувала права євреїв, а суспільство до цього звикало.
«Було заборонено наймати євреїв на роботу, заборонено еміграцію, а тоді почалися відправки до гетто в Ризі, Каунасі, до мого гетто – лодзького Літцманштадту. «Аушвіц» не з’явився з нічого. «Аушвіц» наближався, крокуючи маленькими кроками, доки не сталося те, що тут сталося», – сказав Турський.
Він також процитував слова іншого в’язня, що вижив, італійського єврея, письменника Прімо Леві: «Це сталося, це означає, що це може статися, це означає, що це може статися де завгодно, у всьому світі».
За його словами, в Європі ми здебільшого сягаємо корінням до іудео-християнської традиції, тому і ті, що вірять, і агностики чи атеїсти приймають за цивілізаційний канон десять заповідей: «Мій друг Роман Кент, який виступав тут п’ять років тому, (...) придумав одинадцяту заповідь, яка є досвідом Шоа, досвідом Голокосту, досвідом цієї страшної епохи зневаги: не будь байдужим».
Колишні в’язні були найважливішими учасниками заходів із нагоди 75-ї річниці визволення табору. В заходах у наметі поблизу, розбитому над Брамою смерті, беруть участь приблизно 4 тис. осіб, зокрема майже 200 колишніх ув’язнених і члени понад 50 державних делегацій.
Маріан Турський народився 26 червня 1926 р. в Друскінінкаї в сім’ї польських євреїв під іменем Моше Турбович. Після початку війни разом із родиною опинився в гетто в Лодзі. Члени його сім’ї були вивезені до «Аушвіцу». Із гетто в Лодзі його депортували лише в серпні 1944 р. одним із останніх конвоїв до «Аушвіцу».
У січні 1945 р. Маріан Турський пережив марш смерті до Бухенвальда, а у квітні, коли американська армія наблизилась до табору, другий марш до Терезієнштадту. Там, хворого від тифу, його звільнили росіяни.
Маріан Турський працює в Єврейському історичному інституті, Асоціації євреїв-ветеранів і жертв Другої світової війни та Міжнародній раді «Аушвіцу». У 1997 р. він був нагороджений Командорським хрестом із зіркою Ордену Polonia Restituta, у 2007 р. – Хрестом Заслуги першого класу ордену «За заслуги» ФРН за діяльність у польсько-німецьких відносинах.
Джерело: TVP Info
«Я один із небагатьох живих, який пробув у цьому місці майже до останнього моменту перед визволенням. 18 січня почалася моя евакуація з табору «Аушвіц», яка через кілька днів виявилася маршем смерті для більше, ніж половини моїх приятелів по ув’язненню, в колоні зі 600 людей», – сказав Маріан Турський під час заходів з нагоди 75-ї річниці визволення колишнього нацистського концтабору та табору смерті «Аушвіц-Біркенау».