Згідно зі щорічним прогнозом Міністерства праці на 2025 р., водії автобусів, лікарі, комірники та будівельники – це лише деякі з найбільш дефіцитних професій у Польщі.

Таке загальнонаціональне дослідження протягом 10 років щорічно готує Воєводське управління праці в Кракові на замовлення Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики. Інструмент у графічному вигляді показує прогноз попиту на працівників у поточному році, вказуючи, які професії є дефіцитними, збалансованими та надлишковими з поділом на воєводства та повіти. Дефіцитною вважається професія, у якій кількість пропозицій роботи перевищує середній рівень безробітних.

В останньому звіті йдеться про те, що найбільший дефіцит, прогнозований у країні і на повітовому, і на воєводському рівні, виникне у групі професій, пов’язаних із фізичною працею. Серед них – покрівельники, водії, комірники, механіки, монтажники, оператори землерийної техніки, робітники будівельних професій і зварювальники.

«Ми вивчаємо ці прогнози вже багато років, і щороку експерти вказують майже ті самі професії. Половина з них стосується фізичних працівників із кваліфікаціями. Нестача таких кандидатів пояснюється тим, що їм не підходять умови праці. До цього додається фізично виснажливий характер роботи, яка часто виконується в складних і мінливих погодних умовах, тривалий робочий день, а у випадку водіїв – ще й відрядження, а також вкрай незадовільний рівень заробітної плати. Крім того, у більшості професій кандидат повинен мати професійний досвід, відповідні дозволи та навички. Найм такого працівника, принаймні кілька останніх років, є так само проблемним, як і пошук висококласного спеціаліста», – наголосив головний аналітик міжнародного агентства зайнятості Gremi Personal Юрій Григоренко.  

Крім того, як і щороку, у списку найбільш дефіцитних професій в усіх воєводствах опинилися лікарі, вчителі, опікуни, медсестри та акушерки, працівники бухгалтерії, фінансисти, співробітники силових служб.

«Нестача висококваліфікованих кадрів, тобто друга половина дефіцитних професій, що вимагають вищої освіти та тривалого стажу, також не є для нас несподіванкою, адже щонайменше кілька років ми входимо в період так званої демографічної зими – більше людей виходять на пенсію, ніж нараховується випускників, які потравляють на ринок праці. Причому такий випускник не може замінити, наприклад, хірурга з 25-річним стажем. У цій ситуації вирішенням є трудові мігранти, але залучати їх стає дедалі складніше не лише через тривалі процедури, але й тому, що зарплати та умови роботи й життя в Польщі не такі привабливі, як, наприклад, у Західній Європі. Єдиним виходом із дефіциту є відкриття ринку праці для трудової міграції в ширшому масштабі, ніж було досі, що пов’язано з ризиками, на які вказують програмні документи урядової стратегії міграції. Це перш за все вимагає впровадження програм управління мультикультурністю (просування інклюзивності, рівності та толерантності), включаючи розробку комунікаційних каналів для використання на робочих місцях різними мовами або, як часто роблять великі міжнародні компанії, навіть перехід на англійську мову», – додав Юрій Григоренко.