Дослідження Національного банку Польщі показує, що в обох випадках це на 3 % більше, ніж роком раніше, а гіпотетичний мир в Україні не вплине на рішення більшості довоєнних мігрантів.
У 2025 р. дещо зросла частка іммігрантів, які виявили бажання залишитися в Польщі напостійно (на 3 %). Понад половина біженців не мали чітких планів. У 2025 р. намір залишитися в Польщі назавжди висловили 51 % довоєнних іммігрантів (проти 48 % у 2024 р.) та 24 % біженців (проти 21 % у 2024 р.).
W '25 w Polsce planowało zostać 51 proc. migrantów przedwojennych z Ukrainy i 24 proc. uchodźców - NBPhttps://t.co/0GBYfZSOGb
— Strefa Inwestorów (@strefainw) November 25, 2025
Переважна більшість біженців (56 %) мали труднощі з відповіддю на це питання. Невизначеність зберігалася й серед довоєнних мігрантів (37 %). Із перспективи 2022 р. видно, що, попри плин часу, пропорції відповідей залишаються дуже стабільними. Наміри про швидке повернення в Україну були відносно поширеними серед біженців у 2023 р. (7 %), а нині і серед довоєнних іммігрантів, і серед біженців це мізерна частка (2 %).
Декларації про постійне перебування в Польщі позитивно корелюються з належним знанням польської мови. Серед довоєнних іммігрантів, які добре володіють польською, 55 % планують залишитися в Польщі напостійно, тоді як серед тих, хто знає мову гірше, – 27–28 %. Серед біженців, які добре володіють польською, 31–34 % (залежно від статі) висловили наміри залишитися в країні, тоді як серед тих, хто знає мову слабше, – 14–18 %.
Іммігранти, які мешкають поза великими містами, рідше заявляють про бажання залишитися в Польщі назавжди.
Існують значні відмінності в можливостях знайти добре оплачувану та стабільну роботу у великих міських агломераціях і в менших населених пунктах, що, ймовірно, впливає на плани іммігрантів залишитися в Польщі. Такі плани значно частіше спостерігаються серед тих, хто мешкає у воєводських центрах.
Ця різниця особливо помітна серед довоєнних іммігрантів: у воєводських містах 54 % хочуть залишитися в Польщі, тоді як поза агломераціями – 44 %.
Найчастіше про бажання залишитися в Польщі заявляли чоловіки, які приїхали з дітьми або з сім’ями.
Імміграція до Польщі, спричинена повномасштабною війною в Україні, призвела переважно до притоку жінок і дітей. Результати опитувань свідчать, що саме жінки рідше заявляють про бажання залишитися в Польщі назавжди, незалежно від того, чи вони біженки, чи приїхали ще до війни. Чоловіки, особливо ті, хто перебуває в Польщі з дітьми, значно частіше говорять про наміри залишитися.
Гіпотетичне укладення миру в Україні не вплине на рішення більшості довоєнних іммігрантів. Особливо складно це оцінити у випадку біженців.
Понад 50 % довоєнних іммігрантів вважають, що укладення миру в Україні не вплине на їхні життєві плани, аналогічної думки дотримуються 24 % біженців. Понад 40 % біженців не знають, що робитимуть у такій ситуації. Особи з конкретними планами ‒ в меншості в обох групах.
Серед біженців приблизно однаково поширені протилежні реакції на гіпотетичний мир: повернення в Україну та «залишуся довше в Польщі» – по 13–14 %. Приблизно 5 % іммігрантів припускають, що після настання миру в Україні проводитимуть час і в Польщі, і в Україні, а 4 % планують перевезти сім’ю з України до Польщі.