НАТОскоп
Витрати на оборону серед країн НАТО дуже різняться

Країни Балтії готуються до рекордних витрат на оборону, тоді як частина союзників НАТО все ще відкладає рішення щодо озброєння.

У 2026 р. Литва, Латвія та Естонія спрямують на військо понад 5 % ВВП. Експерти попереджають, що Альянс входить в еру «НАТО двох швидкостей».

Країни Балтії готуються до безпрецедентного зростання витрат на оборону. Литва заявила, що в 2026 р. виділить на армію 5,38 % ВВП, що становить близько 4,7 млрд євро. До 40 % цієї суми має піти на закупівлю нового озброєння, зокрема систем протиповітряної та протиракетної оборони. Латвія у 2026 р. планує збільшити видатки до 4,91 %, а роком пізніше – до 5 % ВВП. Естонія декларує середні витрати на рівні 5,4 % ВВП до 2029 р.

Політики регіону підкреслюють, що темп озброєння зумовлений безпосередньою загрозою з боку Росії та необхідністю швидко досягти оборонного потенціалу, якого вимагає статус члена НАТО.

Балтійські країни належали до тих, які ще перед червневим самітом НАТО в Гаазі вимагали досягнення рівня видатків на оборону в 5 % ВВП уже до 2030 р., а не до 2035 р. На їхню думку, високі видатки мають виконувати не лише військову, але й політичну функцію, тобто мобілізувати решту союзників до збільшення власних витрат і подальшої підтримки України.

«Такі великі витрати мають надіслати сигнал, що країни Балтії там, де мають бути всі союзники НАТО», ‒ вважає Пьотр Шиманський із Центру східних студій.

До групи країн, які динамічно збільшують витрати на оборонність, належать також північні держави. Фінляндія, Швеція та Норвегія вже спрямовують на армію приблизно 3 % свого ВВП, а Осло анонсувало подальше зростання видатків, зокрема, на нові підводні човни. Значний прорив відбувається також у Німеччині, яка в 2026 р. має витратити на оборону понад 110 млрд євро, тобто номінально понад удвічі більше, ніж Польща.

Інакше виглядає ситуація в країнах півдня та заходу Європи. У багатьох з них витрати на оборону залишаються на рівні близько 2 % ВВП і не супроводжуються заявами про швидке зростання. Експерти вказують, що ключове значення мають більша відстань від Росії та високий рівень державного боргу, який обмежує бюджетні можливості.

В Іспанії та Італії дедалі частіше лунають голоси протесту проти подальшого збільшення видатків на армію, особливо в умовах відсутності сильного відчуття загрози в суспільстві.

На думку аналітиків, відмінності в підході до оборонних витрат поглиблюватимуться. Частина країн швидко досягне цілей, встановлених після саміту в Гаазі, тоді як інші союзники виконуватимуть їх повільніше або намагатимуться обходити через гнучкі інтерпретації витрат.

«Ми матимемо справу з НАТО двох швидкостей. Лідери ‒ балтійсько-скандинавський регіон та Німеччина, а решта радше чекатиме й спостерігатиме», ‒ оцінив Пьотр Шиманський.

джерело:
Схожі публікації
Міністри оборони Латвії, Нідерландів і Великої Британії під час зустрічі у Ризі заявили про необхідність тіснішої співпраці у сфері дронів та безпілотних систем.
Рейтинг Global Firepower 2026 вимірює військовий потенціал 145 держав світу. У найновішому рейтингу на п’єдесталі опинилися Сполучені Штати, Росія та Китай. У другій десятці опинився Іран. Польща посіла 21-ше місце.
Міністр оборони Польщі заявив, що можливі рішення США можуть лише тимчасово затримати розміщення американських військ у Польщі, але не означають скорочення їх кількості.
Понад половина поляків побоюється, що вже цього року Росія може вдатися до воєнних дій проти держав НАТО в регіоні Центрально-Східної Європи.
Польща, ймовірно, найбільш лояльний союзник США в Європі, розраховувала на посилення американської військової присутності, однак сталося протилежне.
Під час пресконференції в Бухаресті Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголосив, що ця тема також буде розглянута на майбутньому саміті НАТО.
Президенти Польщі та Литви під час спільних військових навчань заявили, що головним пріоритетом обох країн є протидія загрозам із боку Росії.
Владислав Косіняк-Камиш заявив, що до 2030 р. Польща матиме найсильнішу та найбільшу армію в Європі.
Держави НАТО розглядають можливість припинення проведення щорічних самітів, щоб уникнути конфліктів із Дональдом Трампом.