На підступах до Варшави 13–15 серпня 1920 р. розігралася вирішальна баталія польсько-більшовицької війни. Її називають «дивом над Віслою» і визнають 18-ю переломною битвою в історії світу. Ця перемога вирішила долю незалежності Польщі і врятувала Європу від більшовизму.
Польсько-більшовицький конфлікт розпочався одразу ж після того, як Польща повернула незалежність. 18 листопада 1918 р. керманич більшовицької Росії Володимир Ленін видав наказ про початок операції «Вісла». Для більшовиків підкорення Польщі було тактичною ціллю, головною ж метою була підтримка комуністів, які в той період намагалися розпочати революцію в Німеччині та в країнах, що утворилися після розпаду Австро-Угорщини.
Перший етап польсько-більшовицького протистояння, який розпочався у лютому 1919 р., тривав до жовтня 1919 р. Бої на три місяці перервали мирні переговори, які відбувалися у Москві та Мікашевичах на Поліссі. Ці переговори були своєрідною «димовою завісою» з боку більшовиків, які весь час розробляли плани нападу на Польщу. Тимчасове припинення бойових дій у Польщі дозволило Червоній армії завдати тяжких втрат військам «білого генерала» Антона Денікіна, а також змусити українського лідера Степана Петлюру, який воював як із росіянами, так і з поляками, покинути територію Польщі. У квітні 1920 р. польський уряд підписав домовленості з Петлюрою, взамін за те, що Україна визнала права Польщі на Східну Малопольщу (зокрема на Львів), Польща визнала уряд Української Народної Республіки. Була підписана також спільна військова конвенція.
7 травня 1920 р. польсько-українські сили увійшли до Києва. У цій ситуації Червона армія розпочала наступ під командуванням Михайла Тухачевського, одного з найталановитіших радянських воєначальників. Рішуча атака Тухачевського мала на меті здобуття Варшави, одночасно армія Семена Будьонного напала на поляків у районі Львова, а корпус кавалерії Гай-Хана мав зайняти Північну Мазовію, щоби таким чином оточити та цілковито розбити польські сили.
Здавалося, що оборонити столицю неможливо. Однак під час того, як Червона армія збирала сили для вирішальної битви, поляки перегрупували війська. Маршалок Юзеф Пілсудський вже в першій половині липня планував провести велику битву. Спочатку він збирався затримати відступ польської армії на лінії Нарви та Бугу. Однак швидший і набагато трагічніший відступ польських військ змусив обрати нові позиції.
Варшавська битва відбулася 13–15 серпня 1920 р. Вона пройшла згідно з оперативним планом, який на підставі загальної концепції Юзефа Пілсудського розробили командувач генерального штабу, генерал Тадеуш Розвадовський, полковник Тадеуш Піскор і капітан Броніслав Регульський. Головною метою операцію було відрізати корпус Гай-Хана від армії Тухачевського та від тилів і провести масову битву на підступах до Варшави.
Операція складалася із трьох скоординованих, хоч і розділених, фаз: оборони на лінії річок Вєпш, Вкра і Нарва, що було своєрідною початковою операцією; вирішального наступу над Вєпшом (на північ, на фланг більшовицьких сил) і відкинення Червоної армії за Нарву, переслідування, оточення і розбиття армії Тухачевського. Коли поляки готувалися до вирішального бою, більшовики наблизилися до Варшави. Вони вважали, що столиця здасться за кілька годин. Місто мали атакувати три армії: 3-тя, 15-та і 16-та, а 4-та армія разом із кінним корпусом Гай-Хана йшла на Влоцлавок і Торунь, щоби форсувати Віслу на Куявах, повернутися на південь і взяти столицю в лещата від заходу. Варшавська битва розпочалася 13 серпня боєм за підступи до столиці, зокрема за Радзимін, який кільканадцять разів переходив із рук у руки.
14 серпня агресивні дії на лінії Вкри розпочала 5-та армія генерала Владислава Сікорського, проти якої виставили сили радянські 4-та і 15-та армії. У запеклих боях під Модлінською фортецею особливо відзначилася 18-та дивізія піхоти генерала Францішка Краєвського. Важкі бої, які закінчилися польською перемогою, відбулися також під Пултуськом і Сероцьком. 16 серпня генерал Сікорський сміливою атакою здобув Насельськ. Попри це, інші бойові радянські одиниці не припинили наступу в напрямку Бродниці, Влоцлавка та Плоцька.
Одним із важливих епізодів Варшавської битви стало здобуття 15 серпня калішським 203-м уланським полком штабу 4-ї радянської армії у Цеханові, а разом із ним – канцелярії армії, складів та однієї із радіостанцій, які совєти використовували для зв’язку з командуванням у Мінську. Тоді швидко прийняли рішення переналаштувати польський передавач на радянську частоту і глушити передавачі ворога, завдяки чому друга з радянських радіостанцій не могла приймати накази. Варшава безперервно глушила ворога трансляціями на його частоті упродовж двох діб текстів Святого Письма – це були єдині достатньо обширні тексти, які вдалося швидко знайти. Відсутність зв’язку практично виключила 4-ту радянську армію з битви за Варшаву.
15 серпня тривали запеклі бої польських військ із Червоною армією під Радзиміном, Осовом і Зельонкою. В результаті польські солдати ціною важких втрат утримали Радзимін та інші міста, а потім відкинули більшовиків далеко від своїх позицій.
16 серпня завдяки діям маршалка Пілсудського відбувся перелом. Під його командуванням звана маневрена група, до складу якої входили п’ять дивізій піхоти та бригада кавалерії, прорвала більшовицьку оборону в районі Коцька та Цицова, а потім вдарила по тилах більшовицьких військ, які наступали на Варшаву. Тухачевський був змушений відступити за Неман.
Остаточної поразки більшовики зазнали під Осовцем, Білостоком і Кольном. 18 серпня, після боїв під Станіславовом, Лосицями і Славатичами, польські сили опинилися на лінії Вишків–Станіславів–Дорогичин–Семятичі–Янув Подляський–Кодень. У цей час 5-та армія генерала Сікорського, утримуючи радянські сили, які насідали на неї із заходу, перейшла у наступ у східному напрямку, здобувши Пултуськ, а потім Сероцьк.
19 серпня польські частини за наказом Пілсудського перейшли до переслідувальних дій, намагаючись унеможливити відступ головних сил Тухачевскього, які дислокувалися на північ від Варшави. 21 серпня розпочалася вирішальна фаза переслідувальних дій, яка закінчилася 25 серпня, коли польські частини дійшли до прусського кордону.
У результаті Варшавської битви втрати польської сторони становили близько 4,5 тис. вбитих, 22 тис. поранених i 10 тис. зниклих безвісти. Втрати, яких зазнали совєти, точно невідомі. Вважається, що близько 25 тис. солдатів Червоної армії були вбиті або були тяжко поранені, 60 тис. потрапили до польського полону, а 45 тис. були інтерновані німцями. Згідно зі документами Центрального військового архіву, які були знайдені в останні роки й оприлюднені в серпня 2005 р., ще у вересні 1919 р. шифри Червоної армії зламав поручник Ян Ковалевський. Тож маневр польського контрнаступу вдався завдяки тому, що були відомі плани противника, а також завдяки вмілому використанню цих знань польським командуванням.
Варшавську битву вважають 18-ю переломною битвою в історії світу. Вона вирішила долю збереження Польщею незалежності та затримала поширення більшовицької революції Західною Європою.
Джерело: niezalezna.pl
