Гостем студії «Польського радіо для закордону» був редактор видання «Gazeta Polska Codziennie» Войцех Муха.

Вітаю, і перше запитання до вас, як ви оцінюєте зміни на посадах міністрів дипломатії та національної оборони Польщі в контексті взаємин між Польщею та Україною?

Це питання потрібно розглядати у двох окремих вимірах. Міністр закордонних справ Ващиковський та міністр оборони Мацеревич – це два зовсім різні міністри, і не лише тому, що вони очолювали різні відомства. Вони суттєво відрізнялися способом ведення політики. Міністр Ващиковський, принаймні протягом останніх місяців, показав себе людиною, яка не зовсім розпізнає ситуацію в Україні і спосіб, у який треба вести східну політику. А отже, мені як оглядачу цих відносин, щиро кажучи, ніби камінь упав із серця, коли я довідався, що його замінять. Як виглядатиме східна політика тепер, ми ще не знаємо. Треба сподіватися, що відбудеться певна зміна і рефлексія, що ми вже не будемо свідками таких сцен, як під час візиту міністра Ващиковського у Львові. І не буде таких рішень і заяв, як це було останніми місяцями минулого року.

Це щодо міністра дипломатії. Натомість міністр національної оборони Антоній Мацеревич чітко наголошував на необхідності співпраці з Україною, керуючись загрозами з боку Росії. Мацеревич був дуже активним на цьому полі, і складалося враження, що військова співпраці Польщі з Україною розвивається, незважаючи на дипломатичну кризу. Чи, на ваш погляд, теперішній міністр національної оборони Маріуш Блащак продовжуватиме цей напрям?

У першу чергу, потрібно згадати все, що спромігся зробити міністр Мацеревич упродовж останніх двох років. Це сертифікація бойової готовності ЛитПолУкрбриг, участь солдатів польського війська в навчальних місіях. Досить згадати про Бригаду підгалянських стрільців, яка проводила навчання українських солдатів. Командос із повітряно-десантної бригади разом із американцями, канадцями, британцями та литовцями підтримують Україну в рамках спільної багатонаціональної навчальної групи. Можна довго перераховувати. Співпраця Польщі й України в галузі оборонної промисловості розвивається дуже активно. Це й модернізація танка спільної конструкції PT17, тобто в цьому напрямку відбувається багато позитивних речей. Антоній Мацеревич – це людина, яка чудово розпізнає загрози з боку Росії, він усвідомлює, наскільки велику роль в українсько-російському конфлікті відіграє інформаційна війна. А отже, його відсутність може бути важко замінити. У мене є надія, що Маріуш Блащак буде продовжувати політику міністра Мацеревича, проте в мене є певні побоювання щодо того, чи усвідомлює він всю цю ситуацію. Треба сподіватися, що радники, які, можливо, залишаться в міністерстві, зможуть йому все це пояснити.

Ви спеціалізуєтеся в питаннях інформаційної війни, пропаганди та дезінформації, їхнього впливу на формування громадської думки. Чи, на вашу думку, у 2018 р. в Польщі пропагандистські дії з боку Росії, зокрема підсилювання антиукраїнських настроїв, будуть активізуватися?

Нещодавно я десь прочитав, що славнозвісна фарбика тролів у Петербурзі, яка відома в усьому світі, удвічі збільшила площу свого офісу. Це трохи жартома, а якщо всерйоз, то витрати з цією метою радше не будуть обмежуватися, попри той факт, що в Росії закінчуються фінансові засоби на оборону. Росія від цього не відмовиться. Складається враження, що чим ближче до виборів місцевого самоврядування, чим ближче до подій, які в Польщі будуть використовуватися з пропагандистською метою, тим ці атаки більш невідворотні. Натомість польсько-українські взаємовідносини неодмінно залишатимуться ціллю таких атак, оскільки це найпростіша та фактично єдина мішень, у яку Росія може влучити. У Польщі немає інших настільки великих, сильних, консолідованих національних меншин, які можна було б використовувати. У нас немає великої російської меншості, як у країнах Балтики, немає великої литовської чи білоруської меншини, а отже, спроби гри на можливих сепаратистських настроях в цьому випадку не виправдають очікувань. Саме тому польсько-українські відносини залишаються особливо вразливою темою, зокрема у сфері історії. На жаль, нині історія визначає актуальну політику, і це також є завданням нового міністра закордонних справ.

Ви говорите про те, що історія визначає політику. Ми чуємо думки про те, що уряд Матеуша Моравецького має покращити імідж Польщі за кордоном, але через два роки в Польщі відбудуться парламентські вибори і «Праву і справедливості» важливо зберегти й укріпити свої позиції. Чи, враховуючи цей факт, на східному напрямку в політиці Польщі надалі зберігатиметься стан гарячих емоцій, чи все-таки буде бажання вести конструктивний діалог?

Важко сказати. Уряд Моравецького має усвідомлювати той факт, що існує певна група електротату, яка в питанні польсько-українських взаємовідносин налаштована негативно. Тут різні причини. Це обумовлено сімейними, суспільними причинами або історією. І саме цю групу використовують партії, які, умовно кажучи, знаходяться ще правіше від «Права і справедливості». Ці кола постійно намагатимуться відкусити свій шмат виборчого торта, а отже, при кожній спробі партії «Право і справедливість» наблизитися до України вони робитимуть закиди про «політичні торги з Україною, які відбуваються на могилах польських жертв». А все це робитимуть, щоб перетягнути виборців від «Права і справедливості». Тут прем’єр-міністр Моравецький та міністр закордонних справ матимуть неабияку проблему. З іншого боку, нам потрібно пам’ятати, що в останні місяці польсько-українські взаємовідносини не були найкращими. А отже, ми повинні подбати про те, щоб ці взаємини якомога швидше покращилися. Тут українська сторона також має проявити зацікавлення.

Як саме? Українські експерти, як говорять, сподіваються на поліпшення взаємовідносин між Польщею та Україною, та все-таки передбачають, що 2018 р. буде для наших країн черговим складним роком. Ви поділяєте цю думку?

Поки я поділяю цю думку, оскільки бачу відсутність зацікавлення з одного і з другого боків. Чому в Польщі так відбувається, ми про це вже сказали. Що стосується України, тут справа дещо складніша. Україна перебуває в постійній політичній кризі, яка виникла не лише через війну, а й через те, що відбувається у внутрішній політиці держави. Крім того, я бачу, що існує певна частина українських політиків, які просто не надають великого значення взаєминам із Польщею.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy