900 тис. молодих поляків випали з ринку працевлаштування. Роботу потрібно отримати. Але як?

Не працюють, не вчаться, не здобувають кваліфікацій. Вони не можуть знайти своє місце в реальності, часто знеохочуються. Так зване покоління NEET (з англ. neither in employment nor in education and training) молодих осіб, що не вчаться і не працюють, у Польщі скорочується, але надалі об’єднує 890 тис. осіб. Це майже 13 % молоді віком 15–24 роки.

Дослідження економічної активності населення показує, що більшість у цій групі складають жінки. Половина – це люди у віці 25–29 років. Майже дві третини з них хотіли би зайнятися роботою (хоча третина зовсім про це не думає), але подібний відсоток лишається пасивним у пошуках.

«Безпорадність і відсутність знань про те, як знайти місце на ринку праці, є найбільшою проблемою в цій групі молоді, – зазначила Йоанна Тировіч із дослідницького центру «GRAPE» та Варшавського університету. – Частково це пов’язано з їхнім відчуттям непристосованості до реалій, наприклад до вимог, встановлених компаніями. Вони мають негативний досвід використання послуг посередників, бо у них вони не знайшли реальної допомоги».

Чим довше молодь залишається без роботи, тим гірше для неї. Тому що перспективи пошуку добре оплачуваної, привабливої ​​роботи падають. «Це загрожує тривалим соціальним вилученням, – підкреслив Віктор Войцеховський, віце-голова Товариства польських економістів. – Потрібно активізувати це покоління, тим більше, що зараз це дуже великий невикористаний трудовий ресурс, яким варто скористатися. Особливо тепер, коли роботодавці все ще скаржаться на проблеми з набором кадрів».

Система не працює

Теоретично, все просто. Центри зайнятості мають різні, іноді ретельно опрацьовані інструменти активізації. Вони включають, наприклад, підвищення кваліфікації, дотації на початок бізнесу, субсидії на доїзд до місця роботи чи переїзд у нове місце. З Європейського соціального фонду сотні мільйонів злотих на рік витрачаються на активізацію людей у ​​важкій ситуації, зокрема молоді.

«Система насправді є, але на практиці не працює повною мірою, – розповіла Йоанна Тировіч. – Щоб скористатися інструментами, які пропонують центри зайнятості, потрібно знати законодавство, що часом перетворює пошук допомоги в нездійсненну місію. Треба щонайменше прийти у центр зайнятості, а молодь, якій не пощастило із роботою, часто оминає державні установи десятою дорогою».

«Загалом, цим людям важко допомогти, тому що вони часто замикаються у власному середовищі, часто відмежовуються від державних послуг», – підтримує Яцек Менціна з Конфедерації «Левіафан», колишній віце-міністр праці.

Головне – освіта

Проблема може бути набагато глибшою і починається на рівні освіти. Як аналізує Йоанна Тирович, у Польщі половина дітей після закінчення середньої школи обирає професійно-технічні училища, із випускників яких лише 20 % здобувають вищу освіту.

«Нам потрібні люди з професією в руках, але професійна освіта в Польщі така занедбана, що багато шкіл випускають молодь без належної підготовки», – вказує Тирович. За її словами, досі є школи із застарілим обладнанням і методами навчання, а освіта не закінчується отриманням необхідного диплому, що дає право виконувати професію.

Крім того, деякі діти (чи їхні батьки) вибирають навчальний заклад не через пропозицію, а просто через близькість до дому. «Якщо хтось походить із бідної сім’ї, живе далеко від мегаполісу і піде в погану школу, то йому буде важко знайти ресурси активності, винахідливості, оптимізму, щоб знайти місце на ринку праці, як інші», – додала Тирович.

Найбільше на півдні Європи

Проблему молоді, що не працює і не навчається, має не тільки Польща. Найгірше у цьому відношенні – у південних країнах Європейського Союзу: Італії, Греції та Іспанії. Лише в Італії майже кожна четверта особа у віці 15–29 років не може знайти роботу. Найкраща ситуація склалася в Нідерландах (5,9 %), Швеції (6,8 %) або Німеччині (8,5 %). Польща розташована більш-менш посередині, дещо нижче від середнього показника ЄС.

Джерело: Rzeczpospolita