“Gazeta Wyborcza” опублікувала інтерв’ю з воєнним кореспондентом Павелом Пєньонжеком. Інтерв’юйований випускник україністики пише статті для польських тижневиків і газет, а також є автором книг “Війна, яка нас змінює” та “Вітання з Новоросії”.
“Війна в Україні стала для мене часовою завісою. Я добре пам’ятаю, що тоді робилося, а те, що було раніше, здається мені далеким минулим, ніби в тумані. Так багато після цього діялося, що час для мене ніби розтягнувся. У розмовах зі знайомими я міг навіть сказати: це було ще до війни”.
Павел згадує, як він поїхав висвітлювати події в Україні, там стався Євромайдан, а потім відбулися події на Донбасі. Коли у Східній Україні бої дещо вщухли, він поїхав до Сирії. За ці роки воєнний кореспондент, якому 29 років, перейнявся конфліктами і пристосувався до роботи з обох боків фронту: “Головне підтакувати і побути з людьми довше, тоді вони відвертіше розкажуть про себе і про те, що відбувається насправді”.
Павел Пєньонжек каже, що завжди намагається потрапити саме на передову. Коли працював у Сирії, вивчив курдську мову, потрапляв у досить небезпечні ситуації, але вдавалося вижити. Як фрілансер він мусить усім займатися сам: писати тексти, фотографувати, записувати відео. “Це трохи партизанська журналістика, бо ж, коли хочеш щось зробити якісно, необхідно зосередитися на чомусь одному. Коли я записую розмову і концентруюся на кадрі, то втрачає розмова, коли ж зосереджуюся на розмові, то програє відео, — розповідає Павел. — Україна стала для польської воєнної журналістики ніби відродженням. Всі туди поїхали, бо, так би мовити, близько і дешево. Багато польських журналістів набули там досвіду”.
Джерело: Polskie radio dla zagranicy