«Сидр ніколи не був продуктом, який з’являвся в магазинах на полицях. Це був, швидше, напій, виготовлений вдома, навіть при монастирях», – розповідає Томаш Соліс із Люблінського товариства прихильників сидру.
Як додає Соліс, «епоха соціалізму призвела до того, що виробництво усіх видів традиційного домашнього алкоголю було монополізоване державою, і традиція померла». «Сьогодні ми повертаємося до того, що робили колись, зокрема і до сидру, але повертаємося «ніби від початку, будуємо його марку й позицію, опираючись на те, що відбувається на заході», – відзначив він.
Соліс підкреслює, що в Нормандії чи Астурії виробництво сидру має багаторічну традицію, що базується на старих видах, які проходили спеціальний відбір.
«Досвід польських виробників значно менший. Нам потрібно знайти ті яблука, які підходять для виготовлення сидру: найцінніші мають високий рівень кислотності, вони містять досить багато цукру, адже важливий і вміст алкоголю, і аромат», – каже Соліс.
Він переконує, що, зважаючи на факт, що польські яблука вважають одними із кращих у світі, польський сидр також має шанс стати впізнаваним на ринку.
«Ми маємо справу із багатьма видами цього сидру. Він може бути спокійним, тобто негазованим, сухим, напівсухим, може бути солодким, залежно від вмісту цукру», – зазначає Соліс. Найпростіший – спокійний і мутний, нефільтрований, який ферментується натуральним чином. «Практично весь цукор перетворюється на алкоголь, і це, в принципі, кінець виробництва. Потім він повинен вистоятися, щоб той осад, який з’явився, міг осісти на дно бочки. Він повинен дозріти, тому що з часом ще змінюватиметься, так, як це відбувається у виноробстві», – підкреслив Томаш.
Джерело: Onet
