Вегетаріанка Ольга Токарчук прагне, щоби права тварин були внесені до конституції. Тим часом, як з'ясувала польська журналістка Дорота Каня, її менеджерка і подруга Беата Клосовська-Тишка є власницею коптильні м’ясних продуктів «Буковий дим».
«13 липня 2020 р. в місті Нова-Руда Ольга Токарчук та її подруга й одночасно менеджерка Беата Клосовська-Тишка відкрили вегетаріанську кав’ярню. Не було би в цьому нічого дивного, якби не те, що під цією ж адресою фігурує коптильня м’ясних продуктів «Буковий дим», що належить Тишці, а Ольга Токарчук є ярою вегетаріанкою і прагне, аби права тварин були внесені до конституції», – сказала в програмі «Кінець системи» Дорота Каня.
Гостем другої частини програми був публіцист Рафал Зємкевич.
«Ми маємо справу передусім із великим обманом і глумом, адже в Новій-Руді напевно можна зробити гарний бізнес на бійні, натомість у великому світі, в європейських світських салонах, які є виразно лівацькими, гарний бізнес робиться на балачках про те, що м’ясо – це вбивство, що вирощування тварин руйнує клімат і що через 50 років, цитуючи нашу дорогу лауреатку Нобелівської премії, ми будемо соромитися того, що колись людський вид споживав м’ясо», – зауважив Зємкевич.
Дорота Каня звернула увагу, що відомі письменники сучасної Польщі, намагаючись бути в тренді, слідують за конкретною модою. «Якщо зараз модна тема переслідування євреїв, то вони її висвітлюють, теж саме з веганством чи ЛГБТ», – наголосила журналістка.
«Письменництво завжди складалося з двох елементів: власне писання і навколописання, тобто вміння продати, знайти мецената, зробити собі ім'я», – сказав Зємкевич.
Він підкреслив, що це стосується не тільки Токарчук, яка пише «цілком добре», а й, наприклад Даріо Фо, Ельфріде Єлінек або Тоні Моррісон, яка «отримала нобелівку виключно тому, що вона – індіанка, адже була річниця, тож треба було присудити нагороду комусь із індіанців».
«Зараз ми маємо справу з тоннами графоманської літератури ЛГБТ, про яку не можна говорити негативно, аби вас одразу ж не звинуватили у фашизмі, а також болісним явищем графоманії у фантастиці та науці», – переконаний Рафал Зємкевич.
Також публіцист пригадав коментар Кінги Дунін після того, як Токарчук отримала Нобелівську премію; вона сказала, що Ярослав Марек Римкевич ніколи б не отримав Нобелівську премію не тому, що гірше пише, а тому, що не пише про те, за що нагороджує нобелівське журі.
Джерело: niezalezna.pl
