Міжнародний колектив археологів, якими керують науковці університету в Майнці, з'ясував, чому вода у спорудженому римлянами акведуці Валенса, яким поставлялася вода до Константинополя, залишалася чистою, попри свою велику довжину.

Вчені на шпальтах наукового видання Geoarcheology заявили, що виявлені не території Туреччини фрагменти акведуку дозволяють припустити, що споруда, яка транспортувала воду до теперішнього Стамбула, мала на території міста два окремих канали, які час від часу перетиналися.

Завдяки існуванню двох каналів акведук міг доставляти воду постійно, навіть якщо в одному з тунелдів відбувалося чищення дна. Коли забруднювався другий канал, цю процедуру повторювали, відключаючи другу гілку акведука.

Геолог із Майнцу Цеес Пасшір пояснив, що таке вирішення двоканальної системи поставки води «було дорогим, але дозволяло воді в місті залишатися чистою».

Автори дослідження оцінили, що акведук мав паралельні канали на загальній протяжності близько 50 км. Взагалі сама споруда мала довжину понад 500 км.

Закінчений під час правління римського імператора Валенси в 373 р. акведук почали будувати правдоподібно за наказом імператора Костянтина І Великого. Будівля, яку турецькою називають Боздоган Кемері, збереглася тільки в кількох частинах Стамбула.

На думку істориків, які не мають впевненості щодо маршруту акведуку, на території Стамбула він правдоподібно проходив вздовж Золотого Рогу, затоки, що впадає у Босфор, яка відділяла древній Константинополь від розташованого на північному березі кварталу Галата.