Сполучені Штати вперше за понад 10 років повернули собі позицію інвестиційного лідера в Африці, випередивши Китай.

За даними, опублікованими Університетом Джонса Гопкінса, у 2023 р. прямі інвестиції США в Африку сягнули 7,8 млрд доларів, тоді як китайські – 4 млрд. Це вперше з 2012 р. США посіли перше місце в цьому рейтингу.

Африка відіграє ключову роль у глобальних перегонах за природні ресурси. Континент багатий на мінерали та стратегічні метали, як-от літій, кобальт, вольфрам і рідкісноземельні елементи, тобто сировину, необхідну для сучасної технологічної економіки. Вони застосовуються у виробництві електромобілів, електронних пристроїв, центрів даних ШІ та оборонних систем.

Протягом багатьох років Китай домінував на ринку цих ресурсів, вкладаючи мільярди доларів в африканські проєкти видобутку та переробки. Пекін створив перевагу в глобальній переробці мінералів, що дозволяє йому впливати на ланцюги поставок і, за потреби, обмежувати експорт до інших країн. Ця залежність стала для Сполучених Штатів серйозним стратегічним викликом. 

Зростання інтересу США до Африки – це частина ширшої стратегії, спрямованої на зменшення залежності від Китаю в секторі стратегічних природних ресурсів. Ключову роль тут відіграє Міжнародна корпорація з розвитку США (DFC) – урядова агенція, створена у 2019 р. під час першої каденції Дональда Трампа. DFC відкрито заявляє, що її мета ‒ протидія присутності Китаю в стратегічних регіонах світу, включно з африканським континентом. 

Зростання уваги до Африки з боку світових лідерів створює для африканських держав унікальну нагоду посилити свої переговорні позиції. Експерти наголошують, однак, що ці країни мусять проявляти наполегливість і турботу про власні національні інтереси у взаєминах з іноземними інвесторами, незалежно  від того, чи походять вони з США, Китаю або інших держав. 

USA wyprzedziły Chiny jako największy inwestor w Afrycehttps://t.co/APt19znDSE

— FilaryBiznesu.pl (@filarybiznesuPL) November 12, 2025

Уряди африканських держав можуть скористатися цією ситуацією, щоб просувати вигідніші моделі співпраці, як-от спільні підприємства, частки в місцевих компаніях чи угоди про розподіл виробництва. Прибутки від експлуатації природних ресурсів могли б наповнювати державні фонди, підтримуючи ключові сфери розвитку: освіту, інфраструктуру та охорону здоров’я. 

Одночасно дедалі частіше лунає постулат, щоб більша частина переробки мінералів відбувалася на місці, в Африці, а не переносилася за кордон. Така модель принесла би місцевим економікам значно більші фінансові та технологічні вигоди. 

На горизонті з’являються й інші гравці. Спостерігачі звертають увагу на зростання інтересу до Африки з боку Бразилії, Індії та Японії, які усвідомлюють стратегічне значення континенту в глобальних перегонах за ресурсами майбутнього.

Американське повернення на позицію лідера інвестицій в Африці – це не лише економічний успіх, а й елемент глобальної конкуренції за контроль над ресурсами, які рухають XXI ст. Для Африки це може означати нову еру можливостей. Правда, за умови, що країни континенту ефективно потурбуються про власні інтереси та забезпечать, щоб природні багатства перетворювалися на стале соціальне й економічне зростання.