Дослідження показали, що країни переходять від спонтанної, емоційної солідарності перших місяців повномасштабної війни до більш впорядкованої співпраці, де ключовими стають передбачуваність, чіткі правила та ефективні інституції.
Зміни суспільних настроїв у польсько-українських відносинах, які спостерігаються протягом тривалого часу, не свідчать про їх розпад. Це радше перехідний етап відходу від спонтанної, емоційної солідарності перших місяців великої війни до більш упорядкованої співпраці, у якій ключовими стають чіткі правила, передбачуваність та ефективні інституції.
Такі висновки експертів, дотичних до звітів Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського у Варшаві щодо досліджень громадської думки, проведених наприкінці 2025 р. в Польщі та Україні. Опитування аналізують суспільні настрої в умовах війни, міграції та тривалого навантаження на інституції й сусідські відносини. Дослідження в Польщі було проведено у співпраці з авторитетним дослідницьким інститутом ARC Rynek i Opinia.
Результати показують, що в Польщі змінилися суспільні настрої, проте вони стосуються насамперед практичних питань та державних послуг: ринку праці, доступу до публічних послуг, функціонування кордону та економічних наслідків війни. Дані свідчать радше про корекцію очікувань і емоцій, викликану тривалим соціальним перевантаженням, а не про зниження підтримки України, наголошує голова правління ARC Rynek i Opinia Лукаш Мазуркевич.
За його словами, відбувається певна еволюція: від початкових сильних емоцій польської допомоги та вдячності з українського боку до більш складного, багатовимірного сприйняття, яке включає і позитивні, і негативні елементи. Такий розвиток є природним, оскільки підтримувати найвищий рівень емоцій протягом тривалого часу неможливо. Водночас громадська думка обох народів зазнає впливу численних повідомлень із різних джерел, які або охолоджують початковий ентузіазм, або є відверто недружніми щодо України.
Директор Центру Мєрошевського Ернест Вицішкевич відзначив, що в питаннях допомоги біженцям дедалі більше відчувається потреба в систематизації та інституційній організації підтримки. Він пояснив, що початкова емоційна реакція, яку обидва народи проявили на початку війни, була природною та виправданою, але на такому рівні емоцій ні індивідуум, ні суспільство не здатні функціонувати протягом років. Тому теперішнє «охолодження» настроїв є природним процесом і свідчить про прагматичне переосмислення відносин: Польща як сильніша держава надає військову, гуманітарну та логістичну підтримку, а Україна як суверенний суб’єкт протистоїть російському імперіалізму, водночас захищаючи безпеку й Польщі.
Лукаш Мазуркевич відзначив, що за останні чотири роки знання поляків про Україну значно розширилися. Сьогодні Україна в Польщі сприймається як держава, добре відома, і як серйозний політичний суб’єкт, щодо якого польське суспільство формує конкретні очікування. Це посилює суб’єктне ставлення до України, що проявляється навіть у питаннях історичної політики та окремих економічних суперечках.
Дослідження показали, що історичні питання та підтримка інтеграції України в західні структури мають значення. Історія та пам’ять впливають на сприйняття, наприклад, через процес ексгумацій та перепоховання жертв Волинської трагедії. Питання інтеграції в ЄС і НАТО демонструють зростання реалізму: поляки підтримують членство України після виконання необхідних умов, усвідомлюючи складність міжнародного контексту.
Зростання хейту стосовно українців у соціальних мережах фіксується, але насправді в реальному світі суспільні настрої значно більш помірковані та позитивні, ніж це можна припустити, спостерігаючи лише за онлайн-дискусіями.
