Глава молдовської дипломатії Міхай Попшой закликав зняти табу з дискусії про об’єднання країни з Румунією. Кремль уже до цього готується.

«Діалог про об’єднання з Румунією більше не може бути забороненою темою», ‒ заявив Міхай Попшой. Він визнав, що на можливому референдумі щодо об’єднання голосував би «за», оскільки має подвійне громадянство ‒ румунське на додачу до молдовського. Таким чином він став черговим після президентки Маї Санду та прем’єр-міністра Александра Мунтяну кишинівським політиком із румунським громадянством.

Паспорт сусідньої держави в Молдові є дуже поширеним явищем. Обидві країни поєднують мова та культура, хоч їх розділяє історія. Молдова протягом усього XIX ст. (як Бессарабська губернія) належала Росії. Після розпаду царської імперії вона приєдналася до Румунії, однак Радянський Союз ніколи цього не визнав. На радянських картах її позначали як «зону румунської окупації».

Szef rumuńskiego MSZ Mihai Popsoi przyznał, że opowiedziałby się za zjednoczeniem Republiki Mołdawii z Rumunią, gdyby zostało zorganizowane referendum w tej sprawie.https://t.co/6vnNNTy8RY

— PolsatNews.pl (@PolsatNewsPL) June 1, 2026

Сталін анексував Молдову після пакту Ріббентропа-Молотова. З імперії Кишинів вирвався в 1991 р., але разом із подарунком від Сталіна. До складу республіки він включив «Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку». Раніше він наказав створити її на території України як плацдарм для експансії саме на Молдову. Йшлося про смугу земель на східному березі Дністра, де нині існує сепаратистське Придністров’я.

«Румунський фактор став частиною повсякденного життя в Молдові. В республіці видають румунські паспорти, діють програми обміну для навчання в румунських університетах. Між двома країнами досі не підписано угоду про державний кордон, натомість на ньому функціонує спільний прикордонний контроль», ‒ описує ситуацію один із російських аналітиків.

Сьогодні в Молдові з 2,4 млн мешканців приблизно 1,5 млн мають румунське громадянство. Попри це, а також попри поширене відчуття мовної та культурної спільності, лише близько 30 % молдован виступають за об’єднання з Румунією. Понад половина є противниками такого кроку.

Інакше виглядає питання вступу до Європейського Союзу: незначна більшість молдован уже багато років досить стабільно підтримує цю ідею.

«Нашою стратегічною метою є об’єднання у великій європейській родині, зокрема з нашими братами по той бік річки Прут», ‒ заявив глава молдовської дипломатії Міхай Попшой.

Від моменту проголошення незалежності Молдови в 1991 р. Кремль виступає проти її об’єднання з Румунією, а тепер і проти її інтеграції до Європейського Союзу. Для цього він використовує сепаратистське Придністров’я, де дислокуються російські війська. Більшість із приблизно 2 тис. військовослужбовців російської армії становлять місцеві жителі.

На східному березі Дністра, на відміну від західного, близько 200 тис. осіб із півмільйонного населення мають російське громадянство. Невдовзі їх стане ще більше, оскільки Путін підписав указ, який дозволяє надавати російське громадянство жителям Придністров’я «у спрощеному порядку».

«Видно, що російська влада взяла курс на подальше поглинання Придністров’я. А це ж тил українського фронту. До того ж це регіон, який не дозволяє Молдові нормально інтегруватися до Євросоюзу», ‒ пояснює російський політолог-емігрант Іван Преображенський.

Крім того, існування сепаратистської території унеможливило б потенційне об’єднання з Румунією. При цьому це механізм, який сам себе підживлює: перспектива об’єднання з Бухарестом викликає зростання неприязні до Молдови серед російськомовних мешканців Придністров’я. Вони бояться чужої культури та мови, а також статусу невеликої меншини в державі з населенням понад 20 млн осіб після можливого об’єднання.

Ще торік, намагаючись розв’язати проблему сепаратистів, які блокують шлях насамперед до Євросоюзу, президентка Мая Санду говорила про можливість «поступової реінтеграції» Придністров’я. Однак головна проблема ‒ «позбутися російської армії мирним шляхом». Своєю чергою президент Румунії Нікушор Дан пропонував у разі вступу Молдови до ЄС надати Придністров’ю «статус відносної автономії».

Обидві заяви викликали лють російських імперіалістів. «Погляньмо на приклад Азербайджану, де перед останньою війною говорили, що Нагірний Карабах матиме в його складі значну автономію, а тепер бачимо, що Баку навіть саму назву «Нагірний Карабах» прибирає з публічного простору», ‒ заявив один із них, Костянтин Затулін.

Однак Азербайджан виграв дві війни з вірменським Карабахом, тоді як Молдова не має наміру воювати. Навпаки саме вона є об’єктом російської «гібридної агресії», базою якої є Придністров’я.

У результаті в квітні Кишинів визнав керівництво російської військової групи в Тирасполі персонами нон ґрата, фактично замкнувши його в сепаратистському регіоні, наче в клітці. Зі сходу він межує з Україною, через яку вони не можуть виїхати, хіба що здатися та потрапити в полон.

«Молдовська влада фактично позбавила їх законної можливості пересуватися за межами регіону. Таким чином вони намагаються витіснити нашу військову групу з Придністров’я», ‒ обурювався колишній міністр оборони Росії Шойгу.

«Росія зовсім не відмовилася від планів захопити українське узбережжя Чорного моря та Одесу. І якби їй це вдалося, тоді з’явилося б сухопутне сполучення з Придністров’ям. Наскільки ці плани реальні, чи скажуть генерали Путіну, що це неможливо, ‒ це вже окрема історія. Але в будь-якому разі сам Путін вважає, що це можливо», ‒ пояснює Іван Преображенський, коментуючи, навіщо Кремлю потрібні війська в сепаратистському регіоні Молдови.