Поліетилен, поліпропілен і полістирол – ці види мікропластику найчастіше трапляються у прибережних водах Середземного моря. Це дані дослідження, проведеного Барселонським університетом. Найбільша концентрація – поблизу півостровів.
Науковці досліджували штучні матеріали, які забруднюють Середземне море, зокрема води вздовж узбережь Каталонії, Мурсії та Альмерії. Результати опублікували на шпальтах журналу «Marine Pollution Bulletin».
2,5 тисячі проб пластику
Науковці виявили, що, окрім найбільш розповсюджених мікрочасток поліетилену, поліпропілену і полістиролу, іспанські прибережні води повні нейлону, поліуретанів, термопластику, полівінілхлоридів та інших видів пластиків і полімерів.
Провели аналіз більш 2,5 тис. проб, взятих у різних місцях. У кожному з них домінували фрагменти поліетилену, який використовується при виготовленні пакетиків, контейнерів, труб, мотузок. Вони становили більше половини усіх проб (54,5 %). Понад 16 % – поліпропілен, який теж широко використовують у промисловості.
«Часточки мікропластику мали заокруглену форму, розмір близько 1 мм і були дуже легкими, з чого можна зробити висновок, що вони вже досить довго перебували в морській воді», – сказав Вільям де Хаан, який керував дослідженнями.
Півмільйона мікрочастинок на квадратний кілометр
Найбільша концентрація мікрочастинок була виявлена у водах поблизу півостровів і сягала 500 тис. мікрочастинок на квадратний кілометр. Середній показник становить близько 100 тис. мікрочастинок на квадратний кілометр.
«Ці результати підтверджують інші дослідження Середземного моря, екосистема якого вважається одним із найбільший скупчень плаваючого мікропластику», – зазначив Вільям де Хаан.
Як пояснюють науковці, різниці між окремими видами пластику роблять неможливим визначити, де він врешті-решт осяде в морському середовищі.
Вони теж дотримуються думки, що мікропластик може сполучатися в агрегати з часточками біологічного походження, наприклад живими чи мертвими мікроорганізмами, які творять планктон. Такий процес призводить до збільшення маси елементів планктону і може спричиняти його опадання та акумулювання мікропластику на морському дні, куди не потрапляють ультрафіолетові промені, які могли би пришвидшити процес розкладу.
«Близько 66 % мікропластику, який ми виявили в морських агрегатах, – це мікропластик із низькою густиною. Ця гіпотеза може пояснювати присутність такого пластику на дні морів та океанів у всьому світі й те, чому на поверхні океану плаває менше легкого пластику, ніж можна було сподіватися», – пояснюють експерти.
Джерело: polsatnews.pl