Польща та Україна
Шлях до серця туриста лежить через його шлунок

Журек – це типова страва, бо журек, крім Польщі, практично ніде не зустрінеш.

У Варшаві пройшов Міжнародний ярмарок гастрономії «EuroGastro». В одному з павільйонів можна було поспілкуватися з журналістом, письменником, публіцистом, кулінарним критиком і мандрівником Робертом Макловичем із Кракова.

Він добре знає Одесу, Вінницю, Київ та інші міста, де знімалися телефільми за його участі про кулінарні традиції України:

«Кухня – це один з найголовніших елементів туризму. Є, звичайно, люди, які, де б вони не були, замовляють піцу і гамбургери. Тим не менш, усе важливішою сферою туризму є кулінарія, інколи люди подорожують у конкретне місце через те, що там добра їжа. Зверніть увагу, Угорщина – це плоска країна, там немає гір, немає моря, немає спеціальних пам’яток, бо там побували турки, але, в цей же час, до цієї країни приїжджають мільйони туристів. Чому?»

Кухня і вино – це фантастичний туристичний магніт.
Кулінарний критик розповідав на столичному ярмарку про таїландську кухню, підписував щойно видану книжку про далматську (хорватську) кухню, а телесюжети робив, зокрема, і про українську, молдовську та інші кухні. Яка ж їжа йому наймиліша, найсмачніша й найкраща:

«Ой, Ви знаєте, важко сказати. Борщ із пампушками інколи буває так само досконалий, як таїландське каррі, – все це залежить від обставин і від того, де ми споживаємо їжу. Найкраща кухня – та, яка походить із землі, адже це елемент культури, місцевої тотожності.

Комунізм нас відучив і в Польщі і, особливо, в Україні, що харчування – це не дарвінізм, що ми їмо як тварини, лише для того, щоб вижити, але ж ми цим харчуванням проявляємо власну історію, тотожність. І я намагаюся підкреслювати саме це, – поєднувати кухню з культурою. Я ж не кухар, я історик».

Співрозмовник хвалить Україну, де він побував не раз: «Наприклад, Одеса – це ж пречудове кулінарне місце. А Київ має ресторани на абсолютно фантастичному рівні. Україна має усі шанси стати привабливою для туристів і шанувальників вишуканої їжі. Звичайно, необхідно поліпшити інфраструктуру, – автошляхи й готелі. Але ресторани вже є і чекають».

«Тим часом, поляки зовсім не знають української кухні», – зізнається Роберт Маклович.

«Полякам здається, що Україна – це виключно сало, каша і горілка. А в цей же час, пересічні українські кулінарні потреби вищі, ніж польські. Хоча, звичайно ж, парадокс полягає в тому, що перебування в СРСР було жахливим, але за совєтів була мультикультурність – були й грузини, вірмени, казахи та інші народи. І сьогодні у Центральній і Східній Україні (не в Галичині) ми маємо впливи кухні різних народів, і тому грузинська кухня сприймається там майже як рідна, українська, а Грузія – це ж зовсім інша культура. У Польщі такого немає, а Україна має через те ще ширший кулінарний погляд».

А як гастрономія й кулінарія розвивається в Польщі?
«Саме цією дорогою. Зверніть увагу, багато людей їздять на Мазури для того, щоб з’їсти рибу, на Підгалля – щоб з’їсти баранину. Кулінарія стала дуже важливим елементом туристичного продукту.

А крім цього, ми ж маємо євросоюзну систему регіональних делікатесів і люди їздять у регіони задля того, щоб скуштувати оригінальних місцевих продуктів. У Польщі діють і відкриваються нові кулінарні маршрути. І сьогодні ресторан з регіональною кухнею – це постріл у десятку».

Сам Маклович каже, що ресторан він відкрити не може, бо тоді не буде часу на подорожі. Але в ті українські ресторани, що відкриваються в Польщі, – ходить, бо часом має нестримне бажання з’їсти вареників чи пельменів: «Вареники або пельмені. Я знаю, що пельмені – це не українська страва, але вони в Україні популярні. Адже раніше Україна була у структурах СРСР, і національні кухні взаємно збагачувалися. Якщо я хочу спробувати ручної роботи вареники, то ходжу саме в такі ресторани».

А типові польські страви – це біґос і суп журек, який інколи подають у хлібному глечику, – чи не так?
«Журек – це типова страва, бо журек, крім Польщі, практично ніде не зустрінеш, а біґос (страва з квашеної, кислої капусти) – ні, він популярний, наприклад, і у французькій Ельзасі, який там називається Choucroute (шукрут)».

Головний кулінар країни над Віслою, який на столичному ярмарку готував віртуозні таїландські страви, каже, що вранці він з’їв лише рогалик-круасан, випив дві кави і подався у подорож з Кракова до Варшави на ярмарок гастрономії. А повертаючись із виставки, співрозмовник пообідав у сербському ресторані, що неподалік Тарчина.

Наприкінці розмови Роберт Маклович звернувся до наших слухачів:

«Перепрошую, що я не говорю українською, моя бабуся була українкою. У Польщі усі ми змішані, адже колись була Річ Посполита багатьох народів, культур і релігій. Я знаю, що вже скасували візи для українців, тому я сердечно всіх вітаю і радію, що ми тепер можемо усі разом, без отієї перешкоди – кордону, який змушує боротися за візи, подорожувати, пізнаючи одне одного. Немає кращого методу для доброго співіснування різних людей і народів, як пізнання одне одного. Ми сусіди, але так насправді мало одне одного знаємо, тож бажаю краще пізнати одне одного».

Це була розмова на Міжнародному ярмарку гастрономії «EuroGastro», який завершився у Варшаві.

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy

Схожі публікації
Сьогодні вранці в офісі прем’єр-міністра Польщі розпочалися перемовини між польським і українським урядами.
Президент польської столиці Рафал Тшасковський повідомив про сьогоднішнє відкриття нового моста, який з’єднає обидва береги Вісли.
Перед місцевими виборами вся галузь таксі починає тиснути на місцеву владу. Таксисти вимагають підвищення тарифів за проїзд. Водії також збираються воювати з мобільними додатками для виклику таксі.
Картина «Сільські хати», яка роками зберігалася в галереї Порчинських у Варшаві, виявилася автентичною роботою Вінсента ван Гога.
Хай-стріт у Мельбурні знову визнано найкращою для проведення дозвілля вулицею світу. Експерти розповідають, чому нею варто прогулятися.
Президент польської столиці Рафал Тшасковський заявив, що хоче витратити на це чималі кошти.
Малюнок, на якому зображено лицар в однострої античного воїна, стане першою роботою Рафаеля Санті в музейних колекціях Польщі після зникнення «Портрета юнака» під час Другої світової війни.
Коли вперше організовували екскурсію оновленим корпусом Замойської академії, зацікавлених було так багато, що дехто мусив піти назад ні з чим. Але наступної неділі знову з’явиться така можливість.
Міністерство освіти Ізраїлю заявило, що цього літа ізраїльські учні знову зможуть брати участь в організованих поїздках до Польщі, особливо до колишніх німецьких нацистських концтаборів.