Декларації Європейської комісії, яка виступила проти запланованих санкцій США, ставлячи під сумнів їх юридичне обґрунтування, підігріли атмосферу дискусії щодо «Північного потоку 2».
Так оцінив ситуацію депутат Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський.
Події останніх двох місяців призвели до повернення теми «Північного потоку 2» на перші шпальти газет. Повідомлення про введення нових санкцій США фактично призупинило будівництво останнього відрізка газогону. Багато експертів сподівалися, що заплановані санкції виявляться символічним цвяхом у труну російсько-німецьких інвестицій.
Новий імпульс для розвитку справи дало отруєння головного опозиціонера та опонента президента Путіна Олексія Навального. Більшість аналітиків прогнозували, що самі росіяни сприяли провалу заходу. Перш за все канцлерка Меркель під впливом перших емоцій вказала, що отруєння Навального та використання для цього хімічної зброї, безсумнівно, може остаточно поставити під сумнів участь Німеччини в суперечливому проєкті.
Обурення німецького політичного класу досягло апогею, але насправді лише одиниці дійсно наважилися запропонувати Німеччині відмовитися від будівництва газопроводу. Перші емоції дуже швидко вщухли і уряд чітко дав зрозуміти, що призупинення проєкту неможливе. Зокрема, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас оголосив, що на «Північний потік 2» санкції не повинні впливати через те, що до проєкту залучено майже 100 європейських компаній, половина з яких – німецькі.
Навіть якщо Франція та Німеччина нарешті вирішили запровадити додаткові санкції у зв’язку із замахом на російського опозиціонера, в офіційних деклараціях немає жодного слова про «Північний потік 2».
Знову ж таки, все закінчилося лише гарними словами та порожніми заявами. Ще раз німецькі інтереси були поставлені перед добробутом та безпекою всієї європейської спільноти. Ще раз Німеччина показала, що прагматизм німецької політики «Німеччина насамперед» означає більше, ніж європейська солідарність.
Ці події однозначно показують, що, всупереч широкому оптимізму, треба бути обережними та пильними. Війна за зупинення будівництва «Північного потоку 2» ще не виграна.
У цій суперечці вирішальну роль відіграють санкції США. З самого початку американці негативно підходили до «Північного потоку 2» і послідовно захищали не тільки безпеку регіону, але і всього континенту. США десятиліттями інвестували значні кошти в безпеку Європи.
Що стосується «Північного потоку 2», то серед політичного класу США існує загальний консенсус, незалежно від партійної приналежності. Про це свідчить нещодавня заява кандидата в президенти Джо Байдена, який відверто підтвердив свій спротив щодо будівництва газопроводу.
Той факт, що Європейська комісія не хоче бачити загрозу, яку створює «Північний потік 2» для безпеки не нашого регіону, але і всього ЄС, не просто розчаровує, а навіть лякає.
Підрив ідеї санкцій США викриває упередженість, бездушність та відчуженість Єврокомісії до інтересів Центральної та Східної Європи. Пасивність Єврокомісії не тільки відкрито підриває принцип «енергетичної солідарності», але й ігнорує голос громадян, чітко виражений у трьох резолюціях Європарламенту, що засуджують проєкт газопроводу.
Парадоксально, але навіть адвокати Бундестагу у своїх аналізах підтвердили, що як санкції США, так і пропозиція про їх продовження не порушують міжнародне право, всупереч тому, що оголосили Європейська комісія та верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики Жозеп Боррель.
Джерело: Українська служба Польського радіо