Польща
Гордість Республіки Польща

230-та річниця прийняття польської конституції, першої конституції Європи, має стати надихаючим святом для всієї сучасної Європи.

У радісному весняному настрої ми відзначаємо в Польщі велике національне свято, витоки якого сягають XVIII ст. Ним ми вшановуємо річницю прийнятої 3 травня 1791 р. конституції, яку назвали Урядовим законом або Конституцією 3 травня. Це був перший у Європі та другий у світі сучасний основний закон – епохальне законодавче творіння. Прийняття цього знаменного акту Великим Сеймом Речі Посполитої двох народів, що засідав у Варшаві, було історичним проривом. Спадщина Конституції 3 травня, окреслені в ній політичні поняття та свободи, демократичні ідеї – це надзвичайно важлива частина європейської правової системи. Тому 230-та річниця прийняття цієї конституції, яку ми відзначаємо цьогоріч, має стати святом для всієї сучасної Європи.

Великі законодавчі акти часто є результатом переломних моментів у політиці чи культурі, наслідком ретельних роздумів про світлі та темні сторони дотеперішнього перебігу історії. Однак мистецтво в тому, щоб мудро виправляти, а не повністю руйнувати, керуючись при цьому утопічним мисленням, відірваним від історичних реалій. Новий порядок не може бути самовільно встановлений на папері; він має виходити з автентичного людського досвіду, бажань та прагнень.

Прикладом успішного поєднання візіонерства та реалізму є перша у світі американська конституція, яка була відповіддю на виклики історії. Автори Конституції 3 травня у 1791 р. також пов’язували свої плани реформ із конкретною політичною та суспільною ситуацією. Конституція стала вдало підібраними ліками в боротьбі з кризою, яка торкнулася тодішньої Речі Посполитої. Основний закон покликаний був зміцнити свободи і права громадян, а також управління та стабільність держави. Конституція мала надати державному організму силу бути незалежним й ефективно протистояти ворожим діям сусідніх держав, які хотіли домінувати над Річчю Посполитою і, зрештою, загарбати її територію. Не випадково Росія за цариці Катерини II та Пруссія за часів короля Фрідріха II створювали в міжнародному просторі негативний образ поляків, представляючи їх як не здатних до самовизначення та ефективного управління. Конституція 3 травня була свідченням протилежного, того, що з Центрально-Східної Європи, з Речі Посполитої польського Орла та литовської Погоні, яка була спільним домом для багатьох народів і культур, знайшли вихід сучасні, але водночас далекоглядні, здорові рішення, які випереджали свій час.

Сьогоднішній ювілей прийняття Конституції 3 травня є також приводом пригадати всю державну традицію давньої Речі Посполитої – традицію верховенства права, демократії та парламентаризму. Конституція – це важлива частина нашої ідентичності. Варто знати, що багаті республіканські традиції в Польщі, для яких зразком були досягнення Стародавніх Риму та Греції, сягають ще XIV ст. Привілей польської шляхти neminem captivabimus («нікого не ув’язнимо без вироку суду»), наданий 1430 р. значно випередив англійський Habeas Corpus Act (1679 р). У 1505 р. Сейм прийняв закон Nihil novi sine communi consensu («Нічого нового без загальної згоди»), який забороняв монархам запроваджувати будь-які закони, які не прийняв парламент. Із 1573 р. короля обирала на загальних виборах уся шляхта, яка становила близько 10 % від усього суспільства. Акт Варшавської конфедерації 1573 р. вважається пам’ятником релігійної толерантності. Саме утворення в 1569 р. Речі Посполитої двох народів, спільної держави поляків і литовців, заснованої на добровільному й рівноправному союзі, було феноменом у Європі того часу, який у наші дні можна вважати прототипом теперішнього Європейського Союзу.

Конституція 3 травня, яка перетворила XVIII-літню Річ Посполиту на конституційну монархію, що була побудована на принципі розподілу влади на три гілки й гарантувала громадянам захист закону, стала послідовним продовженням наших досягнень. Варто підкреслити, що ця важлива новаторська конституційна реформа була наслідком політичного процесу, а не збройної революції та кривавих репресій проти цілих соціальних класів. Головною конституційною ідеєю була ідея громадянської спільноти: «Слава любому Королю! Слава Сейму, слава Народу, слава усім Станам!» Ця історична подія – це для нас невичерпне джерело великої гордості.

Вороги вільної Речі Посполитої вирішили, що сучасна Конституція 3 травня, в основі якої лежало відстоювання свободи, – це загроза для них. Абсолютистська імперська Росія за підтримки Пруссії розпочала війну через конституцію і зробила все, щоб знищити її надбання. Але Конституція 3 травня вистояла. У свідомості поколінь збереглася пам’ять про переломну політичну реформу, бунт думки і духу; повстання, метою якого була спасенна модернізація, в основі якої були загальнолюдські цінності. Спадщина Конституції 3 травня – це невід’ємна частина величезної європейської спадщини. Не випадково під час святкування 50-ї річниці підписання Римських договорів Конституцію 3 травня назвали «одним із перших джерел ідеї Європейського Союзу».

Я переконаний, що сьогодні ми спільно можемо опиратися на ідеологічні принципи й спадщину Травневої конституції, розглядаючи також подальші форми європейської інтеграції та можливі майбутні поправки до європейських договорів. Нас має постійно мотивувати принцип, що міститься в Конституції 3 травня: «Вся влада в людському суспільстві починається з волі нації». Дефіцит демократії, недосконала артикуляція громадянського представництва у прийнятті рішень Європейського Союзу – це один із наших спільних найважливіших викликів (цікавий факт, що напруга між необхідністю практикувати і демократію, і меритократію також записана в положеннях Травневої конституції). Вона подібним чином шукала шляхи примирення традицій та сучасності – була поєднанням ідей Просвітництва та християнських цінностей, які вважалися основою єдності Європи. Варто підкреслити, що Урядовий закон 1791 р. керувався принципами, які ми й сьогодні трактуємо як основи європейської цивілізації та європейського порядку: повага до людської гідності, свободи, рівності та солідарності. Це ознаки аксіологічного компасу, яких ми ніколи не повинні втрачати з поля зору.

Тому я розділяю з Вами величезну гордість і радість із нагоди 230-ї річниці прийняття Конституції 3 травня. Це велике свято для поляків і литовців, а також усіх народів Центрально-Східної Європи, які творили спадщину давньої Речі Посполитої; це також наше спільне європейське свято. Нехай воно стане натхненням для побудови ще кращої, інтегрованої Європи. Нехай буде, як співається у давніх піснях, «травневий світанок» («majowa jutrzenka»).

Автор: Анджей Дуда, Президент Республіки Польща

Текст публікується одночасно з польським місячником «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого з Інститутом національної пам’яті та польською транснаціональною корпорацією KGHM

джерело:
Схожі публікації
Президент Польщі наголосив, що питання України, її безпеки і шляху до НАТО буде одним із найважливіших на саміті Альянсу в червні.
«Вітайте травень, прекрасний травень, у поляків блаженний рай...», – співали покоління, а вигук «Третє травня!» понад 200 років супроводжує патріотичні маніфестації поляків по всьому світу.
Спільна декларація президентів Анджея Дуди та Володимира Зеленського з нагоди Дня Європи присвячена проєвропейським прагненням України.
Президент Анджей Дуда наголосив, що різні країни роками докладають зусиль, щоб Україна стала членом Європейського Союзу та НАТО. Майбутнє України та безпека в регіоні були одними з основних тем дискусії, організованої в понеділок у межах святкування 230-ї річниці схвалення Конституції 3 травня.
Конституція 3 травня увійшла в історію як другий основний закон після американського та як великий акт свободи тієї епохи – кінця XVIII ст.
Саміт країн B-9 буде нагодою випрацювати спільну позицію країн східного флангу на саміт НАТО у червні.
У 230-річчя Конституції 3 травня президенти Польщі, Литви, Естонії, Латвії та України підписали спільну декларацію.
Президент Анджей Дуда оголосив, що прийняв запрошення президента України Володимира Зеленського і має намір прибути з візитом в Україну в серпні.
У середині XVIII ст. Польсько-Литовська Річ Посполита Обох Народів опинилася в пастці, яку сьогодні важко пояснити іноземцям.