Лікарня в Познані оголосила набір людей старшого віку для того, щоб притуляти новонароджених. Охочих не бракувало, хоча тільки небагато обраних зможуть взяти участь у акції.

«Я небагато можу дати. Вчителька на пенсії не надто багата. Я не можу надати інституції фінансової допомоги, але в мене є час, бажання. І це я можу надати», – говорить Александра Мельничук, одна із 21 обраних осіб.

Не кожному малюку так щастить, як, наприклад, малій Зузанні, яку обіймає тато. Проте кожен потребує дотику і близькості, особливо в лікарні. Тому й виникла ця незвичайна ініціатива «Senior maluszka tuli» («Сеньйор обіймає малюка»), яка незабаром стартує в Познані.

«Ми хочемо допомогти батькам, якщо вони не матимуть змоги перебувати в лікарні з дитиною. Часом це бувають випадкові причини: або малі діти вдома, або хвороба батьків», – пояснює Йоланта Хенка, медсестра відділення для новонароджених міської лікарні імені Франциска Рашеї у Познані.

У таких ситуаціях на допомогу, крім лікарняного персоналу, мають прийти волонтери 60+.

130 тис. охочих на обійми

«Ми зауважили, що в людей пенсійного віку є величезне бажання допомагати іншим. Сеньйори дуже люблять бути волонтерами, і ми хотіли використати цей потенціал», – розповідає Александра Грац’яш із Центру сеньйорських ініціатив у Познані.

Науковці помітили, що, наприклад, недоношені діти, яких частіше торкаються, швидше набирають вагу і краще ростуть. «Така близькість дорослої людини заспокійливо і терапевтично впливає на малюків», – пояснює Марта Бонковська, дитячий психолог.

Коли був оголошений набір, рушила просто лавина заявок. У проєкті хотіли взяти участь 130 тис. осіб.

«Нас приголомшило це зацікавлення. Дзвонили також і молодші особи. Запитували, чому їх не включають у проєкт. Навіть обманювали, казали, що старші», – підкреслює Барбара Грохаль, координаторка волонтерів і співорганізаторка проєкту «Senior maluszka tuli».

«Маю час, маю бажання»

Врешті відібрали 21 особу, серед них – учительку на пенсії Александру Мельничук. «Я небагато можу дати. Вчителька на пенсії не надто багата. Я не можу надати інституції фінансової допомоги, але в мене є час, є бажання. І це я можу дати», – говорить вона.

Гражина Квятковська, яка теж є волонтеркою, додає, що сеньйори не лише хочуть чимось поділитися, але й самі можуть багато отримати.

«Я щаслива, що зможу отримати від цієї новонародженої дитини ці почуття, цей дотик, що я зможу її притулити. Це для нас дуже багато значить», – зізналася.

Пілотна програма познанської лікарні

Обидві жінки беруть зараз участь у спеціальних курсах. Це тривалий, багатоетапний процес.

«Я розповідаю сеньйорам, ким є новонароджений, як ним займатися, та розказую їм про специфіку праці у відділенні новонароджених», – говорить Моніка Баєр, акушерка.

Зокрема, медсестри і акушерки пояснюють, як правильно дезінфікувати руки, вчать правил безпеки і гігієни праці.

Незабаром почнеться індивідуальне навчання. Сеньйори також пройдуть медичний огляд і розмови з психологом. У жовтні вони вже мають притуляти малюків.

Проєкт поки має статус пілотного, у познанській лікарні він триватиме до кінця року. Проте організатори і самі волонтери мають надію, що це лише початок.

«Ми маємо надію, що такі проєкти працюватимуть, що вони розростатимуться, а сеньйори зможуть реалізувати себе як волонтери», – говорить Александра Грац’яш.

Джерело: tvn24.pl