Польща та Україна
Чи повертається в Україну ідея «Інтермаріуму»?

Нещодавно в українському парламенті створили групу «Інтермаріум», що безпосередньо асоціюється із концепцією партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів. Ця ініціатива депутатів у Києві є кроком до створення нового формату, завдяки якому можливий діалог між Україною та державами проєкту Трьох морів.

Міжмор’я (лат. Intermarium) – це доктрина закордонної політики, що посилається на багатокультурну традицію спільноти народів Речі Посполитої, яка передбачає створення союзу держав Центральної та Східної Європи. Вона породжена польською політичною думкою та практикою і базується на добровільній співпраці держав-членів, оборонному характері, спільному захисті суверенітету, побудові суб’єктності, реалізації спільних інтересів та широкому характері співпраці, заснованому на солідарності.

Остаточно до Міжмор’я мав увійти простір між Адріатичним, Балтійським та Чорним морями, а саме Польща, Литва, Латвія, Естонія, Білорусь, Україна, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Югославія та, можливо, Фінляндія і Грузія. На думку прихильників Міжмор’я, такий альянс дозволив би уникнути цим державам домінування над ними Німеччини та Росії.

Чим сьогодні є спадщина народів Першої Речі Посполитої? Чи присутня вона на території держав, які входили у склад тодішньої держави?

Експерт зі східних питань, депутат «Громадянської коаліції», професор Павел Коваль зазначив: «Тривалий період після подій 1989–1991 рр., тобто розпаду Радянського Союзу, не було нікого, хто хотів би дбати про спадщину Першої Речі Посполитої. Литва розвивала свою позицйію, свою державність на основі націоналістичних ідей ХІХ ст., а не на історії Великого князівства Литовського. Україна також не зверталася до спадщини Першої Речі Посполитої як великої федеративної держави. Націоналістичні настрої також домінували в Білорусі, особливо на самому початку. Ну і в Польщі насправді була тільки одна людина, яка пов’язувала цю спадщину з якоюсь політичною ідеєю – це був Йоан Павло II, оскільки він від самого початку Третьої Речі Посполитої повертався до цієї теми. Він першим організував у Ватикані конференцію за участі священнослужителів, інтелігенції Польщі, Білорусі, України та Литви. Під час своїх виступів ще 1981 р. він чітко закликав посилатися на Першу Річ Посполиту, а також потім вже у польському парламенті у 1997 р. Лише в останні роки, на основі певного специфічного історичного ренесансу, інтерес до традицій Першої Речі Посполитої повертається. Він повертається не лише до Польщі, а й до Литви, в різні кола Білорусі. І теж повертається в Україні. (...) Я думаю, що нам варто лише радіти цьому».

На погляд Павела Коваля, наймолодшим націоналізмам – литовському, білоруському, українському – у ХХ ст. не вистачило часу, аби «набратися упевненості». «Тільки нині вони виходять на другий етап, на якому починають виникати погляди, що, можливо, для наших народів, держав та інтересів є вигідною спільна позиція з певних питань, що наша спільна історія надихає нас і має якесь глибше значення», – каже він.

Водночас Коваль поки не бачить у жодній з держав нашого регіону сили, що була би готова інвестувати великі кошти у розвиток тісно інтегрованого спільного організму. Але при цьому політик переконаний, що почати можна від невеликих, однак важливих елементів, що містяться у програмі ініціативи Трьох морів, наприклад в інфраструктурі чи енергетиці.

Чи традиція Першої Речі Посполитої та концепція Міжмор’я важливі сьогодні для польської дипломатії на сході?

Віцеміністр закордонних справ Польщі Марцін Пшидач зазначає, що, на його переконання, співпраця між державами Центрально-Східної Європи повинна нині будуватися перш за все на інтересах, а не тільки на історичних сентиментах: «Дивлячись на політику, яку проводять литовці чи українці, а також на зростаючий інтерес до співпраці з боку білоруських опозиційних кіл, ми бачимо, що ця співпраця буде базуватися на поточному сприйнятті інтересів. У всьому цьому, як це не парадоксально, Росія допомагає нам своєю дуже агресивною політикою. Також іноді ми спостерігаємо запізнілу реакцію з боку Європейського Союзу та західних країн. Ряд країн Центральної Європи впевнені, що наша сила повинна бути результатом спільної співпраці в регіоні. Також Польща намагається побудувати свою політичну позицію на основі добрих моментів співпраці часів Першої Речі Посполитої, на тих концепціях, які згодом виникли з тих сентиментів, наприклад наш прометеїзм на сході. Ми шукаємо спільну спадщину і на ній намагаємося розвивати позитивний імідж польської держави. Це теж відроджується в Україні та Литві. А після поховання героїв Січневого повстання і Кастуся Калиновського у Вільнюсі видно велике бажання звернення до традиції Великого князівства Литовського, традиції Першої Речі Посполитої в Білорусі. На цих інтересах ми можемо будувати нашу спільну майбутню співпрацю. Але не забуваймо, що геополітична ідея Міжмор’я охоплювала ширшу перспективу, не тільки нащадків Першої Речі Посполитої, тобто територію від Адріатичного, Балтійського і до Чорного моря. Натомість сьогодні наша ініціатива Трьох морів історично звертається до тієї концепції, але в її основі – бажання співпраці у сфері інфраструктури, енергетичної безпеки, цифровизації».

Професор Павел Коваль впевнений, що нагадування про спільну спадщину народів Першої Речі Посполитої, Великого князівства Литовського має надихати на втілення практичних і сучасних проєктів, наприклад, за його словами, це прикордонна співпраця у межах Європейського Союзу з Україною або співпраця на основі ідеї Східного партнерства. Павел Коваль говорить теж про конкретні інфраструктурні або великі освітні проєкти. Наприклад, створення спільного університету усіх наших регіональних держав, що навчатиме дуже практичних речей міжнародного права.

Павел Коваль вважає, що найбільшою загрозою для польсько-українських відносин є те, що вони стають менш практичними: «У зв’язку з нашою активністю в Україні потрібно пропонувати теж економічну активність. Може здаватися, що це корислива позиція. Але нам відомо із життя, що там, де є спільні економічні інтереси, де є спільні елементи особистого життя, де спільні кредити, зобов’язання, там співпраця завжди складається легше, а люди є більш прагматичними. Найбільша загроза – це якщо ці політичні, історичні польсько-українські відносини не будуть доповнені кількома практичними пунктами, що зобов’язують обидві сторони до дій».

Павел Коваль також каже, що нещодавнє створення в українському парламенті групи «Інтермаруім» пов’язане із певними політичними амбіціями українців, які він підтримує: «Українці хочуть функціонувати в центральноєвропейському контексті, щонайменше тому, що вони функціонували у межах Першої Речі Посполитої чи у межах Австро-Угорщини. Їхні політичні зв’язки, політична культура частково розвинена Заходом. Ці їхні амбіції мені зрозумілі. Вони вважають себе Центральною, а не Східною Європою. Або ж можуть сказати, наприклад, так: «Ми – не тільки Східна, а й Центральна Європа». Якщо вони хочуть до цього звертатися, то ми повинні їм тільки допомогти, ми повинні почути заклики українців: «Ми – у Центральній Європі, не залишайте нас на Сході».

Польський політик теж вважає, що Україна у майбутньому ще більше наблизиться до Європейського Союзу, який, як припускає він, якщо говорити про певні «футуристичні версії», «регіоналізується» та «більше децентралізується», а один із найсильніших центрів буде в нашому регіоні, в основі якого, як вірить він, – сильна вісь співпраці Варшава–Київ.

Джерело: Українська служба Польського радіо

Схожі публікації
У Варшаві 26 березня відбулося перше засідання представників країн-учасниць «коаліції бронетехніки» на підтримку України. Українську делегацію очолив заступник міністра оборони України, генерал Іван Гаврилюк.
На думку автора статті в газеті Rzeczpospolita, Польща стала частиною протистояння Заходу та Росії і потрібно усвідомити, що це матиме для поляків далекосяжні наслідки.
Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс переконаний, що не можна допускати порушення повітряного простору країн НАТО.
Речник Оперативного командування Збройних сил РП, підполковник Яцек Горишевський оцінив, що спроби збити ракету, яка порушила польський повітряний простір, були пов’язані ще з більшим ризиком.
Американський Інститут вивчення війни вважає, що низка фінансових, економічних і військових показників вказує на те, що Росія готується до широкомасштабної війни з НАТО.
Радник очільника НАТО Борис Руж запевнив, що Північноатлантичний альянс зробить кроки, щоб показати світові та перш за все Путіну, що НАТО і Україна зближуються.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив учора, 14 березня, що сказати такому агресору, як Росія, що ми не перетнемо певну межу, вже є поразкою.
Блокування кордону загрожує втратою українського ринку для польських підприємців, які працюють в Україні, і може призвести до скорочення участі Польщі у відбудові країни. Таку заяву зробило Міжнародне товариство польських підприємців в Україні.
Очільник МЗС Польщі висловив надію, що Москва має межі своєї агресії та відсутності реалізму. Він нагадав, що росіяни марили «захопленням Києва за три дні».