Польща та Україна
Війна за пам’ятники отруює польсько-українські відносини

Публіцист видання Rzeczpospolita вважає, що суперечки між Варшавою та Києвом щодо пам’ятників негативно впливають на взаємовідносини країн.

Марек Козубаль зауважує, що закордонну політику повинні формувати уряд та президент, а не польські та українські інститути національної пам’яті, які «отруюють відносини нещадною війною за історію».

Автор нагадує про нещодавній візит президента Анджея Дуди до України й підписану в Києві спільну польсько-українську декларацію щодо історії та місць пам’яті, що стала результатом компромісу й могла привести до подолання безвиході в польсько-українських відносинах щодо охорони місць пам’яті та ексгумаційних робіт.

Як додає публіцист, після закінчення візиту голова Інституту національної пам’яті Польщі Ярослав Шарек сказав, що «попередній досвід свідчить, що від декларацій найвищої влади України до вчинків дуже довгий шлях». Він нагадав про відсутність дозволу на пошукові роботи в Україні.

Згодом уже Український інститут нацпам’яті в заяві оптимістично оцінив «перспективи співпраці та доброї комунікації з посадовцями Республіки Польща» і додав, що готовий збільшити кількість спільних дослідницьких проєктів. При цьому він нагадав про знищення українських місць пам’яті в Польщі, вказавши, що Польща не виконала вимоги відновлення могили солдатів УПА на горі Монастир, із плити якої зникли прізвища загиблих осіб.

У відповідь ІНП Польщі виступив із заявою, у якій, зокрема, нагадав про «братерство зброї під час війни з більшовиками, а також про злочини УПА щодо поляків», а тому Польща «не повинна погоджуватися на місця пам’яті, що вшановують організації, відповідальні за системний геноцид». ІНП Польщі заявив, що українці не погодилися на пошуки, зокрема, в Гуті-Пеняцькій, і пояснив, що на горі Монастир встановили нову двомовну таблицю, однак відсутні дані, що можуть підтвердити достовірність раніше поміщеного там переліку загиблих.

«Важливо, що на сьогодні питання історичної пам’яті, як політичної справи, повністю зняте з порядку денного», – заявив президент України Володимир Зеленський, підсумовуючи візит Анджея Дуди.

«Усього за два тижні виявилося, що він грубо помилився. Український та польський ІНП не вміють між собою співпрацювати, а отже, потрібне втручання уряду», – пише Козубаль.

Додамо, що в Інституті національної пам’яті Польщі теж заявили, що меморіальну таблицю на могилі вояків УПА на горі Монастир можуть змінити після проведення в цьому місці пошуково-ексгумаційних робіт. За оцінками ІНП, немає перешкод, аби в майбутньому напис на плиті доповнили прізвищами осіб, які там поховані. Польська сторона готова надати можливість українській стороні провести там археологічні роботи, ексгумації та ідентифікацію осіб і готова допомогти їй в цьому.

Джерело: Українська служба Польського радіо

Схожі публікації
Сьогодні з нагоди 78-ї річниці повстання у Варшавському ґетто у столиці Польщі тривають заходи на честь героїв тих подій.
«Якщо хтось каже, що мій уряд, цей чи попередній, або будь-який інший уряд Республіки Польща є антисемітським, нехай візьметься за розум. З невігласами немає про що розмовляти», – каже Якуб Кумох, польський політолог, журналіст і дипломат.
Засідання консультаційного комітету президентів Польщі та України 29 березня відбулося у формі відеозустрічі.
Під час сесії Люблінської міської ради 25 березня відбулася символічна передача місту пам’ятника блаженному отцю Омеляну Ковчу.
Президент Анджей Дуда 24 березня зустрівся з представниками Польського інституту міжнародних справ (PISM).
Суд у Твері у вівторок, 16 березня, оголосив вердикт, що меморіальна дошка жертвам Катинського злочину – в’язням табору в Осташкові, яку у 2020 р. демонтували з будівлі, де колись містився НКВС у Твері, була встановлена без юридичних підстав.
Про ставлення поляків до східної політики Варшави розмовляємо з Лукашем Адамським, віцедиректором Центру польсько-російського діалогу і взаєморозуміння.
Представники Польщі в Брюсселі критикують заяви Франка-Вальтера Штайнмаєра, які стосуються Nord Stream 2 і Росії.
«Історія «Солідарності» не лише надихає, але й дозволяє зберегти пошану до своїх предків і свого народу. Вона дає віру у сенс боротьби за незалежну країну, в сенс патріотизму, громадянської відваги, альтруїзму, любові до ближнього та у гарному розумінні плюралізму і толерантності», – написав у вступі редактор «Абетки «Солідарності» Кшиштоф Новак.