«Спочатку пішла черга з трасуючих куль, потім був вистріл із танка, але ми тоді вже рушили. Міліція стріляла під ноги, щоби кулі рикошетили від бруківки – так виникають найгірші рани. Біля мене один отримав поранення в гортань, інший – у ногу», – згадує Станіслав Кодзік.
Причини соціального вибуху
14 грудня 1970 р. розпочалися робітничі страйки у Гданську. Після того, як влада вирішила підвищити ціни на основні споживчі товари на кількадесят відсотків, робітники з Гданської корабельні імені Леніна вирушили до будівлі воєводського комітету PZPR (Комуністичної партії Польщі), вимагаючи скасувати підвищення цін.
Двома дніями пізніше у Труймясто ввели війська, на вулицях з’явилися танки і бронетранспортери. Керівник пацифікації узбережжя, член політбюро ЦК PZPR Зенон Клішко заявив директору і членам компартії Гданської корабельні: «Ми маємо справу з контрреволюцією і неважливо, загинуть 200 чи більше. Завод буде зруйнований, а на руїнах старого ми збудуємо новий».
Бійня в Гдині
Із 5 години на зупинку Гдиня-Корабельня прибували перші робітники. Невдовзі там зібралися понад 3 тис. осіб. Дорогу до заводу їм перекрили танкова колона, солдати і міліція.
Люди не мали куди тікати. Після першого поперерджувального вистрілу почали стріляти по працівниках корабельні. Загинули 11 осіб: Брунон Дрива, Збігнев Годлевський, Ян Калужний, Єжи Кухцік, Станіслав Левандовський, Збігнев Насталий, Юзеф Павловський, Людвіг Пєрніцький, Ян Полєхонський, Зигмунт Політо, Станіслав Сєрадзан.
Бійня на зупинці стала початком цілоденних вуличних боїв. Із вертольотів на демонстрантів скидали бочки зі сльозогінним газом, за деякими свідченнями, також стріляли. Загинули чергові особи: Аполінарій Формеля, Зигмунт Глінецький, Єжи Сконєчка, Маріан Вуйцік, Збігнев Виціховський, Вальдемар Зайчонко і Януш Жебровський.
Міліція затримувала і катувала сотні осіб. Символом чорного четверга у Гдині став образ похоронної процесії, на чолі якої на дверях несли останки молодого чоловіка. Протестувальники несли тіло Збігнева Годлевського, якого пізніше вшанували в пісні «Janek Wiśniewski padł».
Детальний перебіг подій, які призвели до так званого чорного четверга – бійні на зупинці швидкісних міських ліній Гдиня-Корабельня 17 грулня 1970 р., представив Конрад Татаровський на каналі Rozgłośnia Polska RWE у програмі «Один день у Гдині – четвер 17.12.1970». Програму створили на основі документів, зібраних історичною секцією «Солідарності». Серед них – розповіді свідків і безпосередніх учасників трагедії.
«Я був у натовпі і мене раптом поранили в ногу. Я боявся навіть кричати, просити про допомогу. Дивувався, як мене поцілили в натовпі. Лише пізніше здогадався, що то був рикошет. На одній нозі я доскакав до віадуку, відкотив штанину і мені стало погано, тоді я почав кликати на допомогу. Люди занесли мене до таксі. Спереді сидів чоловік, поранений у плече, а обік мене чоловік страшно кричав, що йому боляче. Раптом він вмовк, почалися судоми. Я взяв його за руку, а він осунувся, уже мертвий», – розповідає один з учасників.
Хто несе за це відповідальність?
Чому влада ввела підвищення цін напередодні Різдва? Навіть для комуністичних апаратників мало бути очевидним, що це викличе протести. Історик Генрик Куля вважає, що робітничі протести були спровоковані Службою безпеки і «твердолобим» членом ЦК PZPR Мечиславом Мочарою, ворогом будь-яких ліберальних тенденцій у середовищі партії.
Дехто вважає, що, можливо, ситуацію на узбережжі спровокували совєти, які хотіли позбутися Гомулки. Професор Єжи Ейслер, дослідник новітної історії Польщі, визнає, що багато рішень, тоді прийнятих, мають ознаки провокацій. Провокацій, які призвели до смерті багатьох невинних осіб.
Цифри грудневих протестів
Загинули 45 осіб, поранені 1165, з них 154 – мають вогнепальні поранення. Арештували 146 осіб. Влада багато років приховувала кількість жертв, цензура обмежувала будь-яку інформацію на цю тему. Досі невідомо, хто віддав наказ стріляти по робтіниках.
У придушенні робітничих протестів були використані 27 тис. солдатів, 550 танків, 750 бронетранспортерів, 108 літаків і вертольтів, 40 патрульних човнів ВМФ. У боях були використано майже 80 тис. ємностей із газом.
Під час сутичок із міліцією і армією були пошкоджені 19 громадських об’єктів, зокрема будівлі центрального комітету компартії у Гданську і Щецині.
