Польща і світ
Польська традиція свободи

Конституція 3 травня увійшла в історію як другий основний закон після американського та як великий акт свободи тієї епохи – кінця XVIII ст.

Документ упорядкував принципи державного устрою, одночасно заявивши, що «вся сила людського суспільства бере свій початок у волі народу». Конституція проголошувала рівність прав громадян, хоча ще не всіх жителів Польщі робила громадянами, обережно ставлячись до змін у соціально-становій структурі, що в епоху революції, коли невдовзі рівності намагалися досягти завдяки, зокрема, гільйотині, вважалося перевагою. Вона гарантувала громадянські свободи: «Особисту безпеку та все майно, яке законно належить будь-якій особі, як справжній вузол суспільства, як зіницю громадянської свободи, ми поважаємо, захищаємо, утверджуємо і щоби серед нащадків мали повагу, застраховані та недоторкані, на майбутні часи».

Однак на відміну від американської конституції, це не був акт про створення держави, який надавав основні права нації, що формується. У випадку з Польщею таким засновницьким актом стала Люблінська унія 1569 р. Це її можна вважати першою польською конституцією, оскільки вона створила нову політичну цілісність, Річ Посполиту, та встановила правила її управління. Але вона також лише підсумувала етапи тривалого об’єднання Королівства Польського та Великого Князівства Литовського.

На відміну від інших європейських країн, Польща еволюціонувала не від станової монархії до абсолютної, а до Речі Посполитої зі змішаною системою, будучи одночасно виборною монархією та республікою, в якій близько 10 % жителів мали право обирати короля та своїх представників у Сеймі та сеймиках.

Поняття свободи, яке домінувало в цій територіально величезній Речі Посполитій обох народів, як її називали, нагадувало те, яке історики ідей знайшли в італійських міських республіках. Громадяни охоче порівнювали її з давньоримською республікою. Держава в їхньому розумінні була не «Левіафаном» – творінням, піднесеним над політичною нацією та суспільством, а «спільною справою», підтримуваною спільними діями, і свобода розумілася не лише як свобода особистості, а як можливість спільного вирішення встановлених прав. У Польщі не було інквізиції чи переслідувань іновірців. Терпимість стала обмежуватися лише у відповідь на руйнівне вторгнення протестантської Швеції в 1655 р. Без перебільшення можна сказати, що громадяни Речі Посполитої були найвільнішими людьми в Європі. І вони вважали себе такими. З їхнього погляду, абсолютні монархії були не вільними країнами, а відстрашливими прикладами поневолення, де не було свободи слова, де шляхтича могли кинутий до в’язниці без вироку суду, а уряд втручався у ведення ним господарства.

Для інтелектуальних корифеїв Європи XVIII ст., як-то Дідро чи Вольтер, шанувальників освічених деспотів, зокрема Катерини II чи Фрідріха II, ця польська свобода була ексцесом, чимось, що суперечило розуму. Кант також скаржився, що Польща – це країна, де всі хочуть бути господарями, і ніхто не хоче бути підданим. Водночас поляків звинувачували, що ця свобода стосується лише одного стану – шляхти.

Польський експеримент зі свободою справді ставав дедалі більш ризиковим, загрожуючи існуванню держави. Цей устрій вимагав від громадян багатьох чеснот, щоб свобода не переросла в беззаконня та анархію. Конституція 3 травня була спробою відновити контроль і одночасно мала захистити державу від зовнішнього вторгнення та внутрішнього занепаду. Вона обмежувала свободу, щоб врятувати її: запроваджувала спадкову монархію, позбавляла політичних прав шляхту, яка не мала власності, та розширювала права міщан.

Ті, хто виступав проти неї, просячи про втручання царицю Катерину II, посилалися на «кардинальні права» та давні свободи. Нібито побоюючись внутрішньої деспотії, вони зверталися до найбільшої деспотії в Європі. Іноземні армії, прусська та російська, охоче «відновили порядок» та «верховенство закону», руйнуючи цей унікальний простір свободи.

Якби Річ Посполита вистояла, історія Європи була б іншою: традиції класичного республіканства не були б так легко забуті, російська деспотія залишилася б за її межами, а прусський мілітаризм був би приборканий. Втративши незалежність і усвідомивши, що без неї також не існує повної особистої свободи, поляки боролися за неї протягом усього ХІХ ст., починаючи з повстання Костюшка в 1794 р. Це польське прагнення свободи проявилося також у ХХ ст., коли в 1920 р. поляки не допустили вторгнення більшовиків у Європу, в 1939 р. стали до бою з Третім Рейхом, у 1980 р. створили «Солідарність», а в 1989 р. повалили комунізм.

Автор: Професор Здіслав Краснодембський, депутат Європейського парламенту, соціолог, філософ політики

Текст публікується одночасно з польським місячником «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого з Інститутом національної пам’яті та польською транснаціональною корпорацією KGHM

джерело:
Схожі публікації
У Слубицях представники польських і німецьких органів місцевого самоврядування відзначили 30-ту річницю підписання договору між Польщею та Німеччиною про добросусідство та співпрацю.
На польському кладовищі в Монте-Кассіно білоруська делегація поклала вінки із символами серпа і молота. Таким чином вони вшанували близьку річницю так званої Великої вітчизняної війни. «Польський музей на кладовищі пише про профанацію і скандал», – написав журналіст Томаш Лисяк на Твіттері.
Уже другий рік поспіль через санітарні обмеження скасовується відзначення Днів Грюнвальда та пов’язана з ними історична реконструкція битви.
Поблизу італійського Монте-Кассіно, де відбулася історична битва під час Другої світової війни, створено історичну стежку, яка пролягає слідами польських військових формувань.
Сквер названий іменем героя Польщі та України був відкритий у присутності представників консульства України в Гданську, Спілки українців у Польщі та міської влади Гданська.
«Вітайте травень, прекрасний травень, у поляків блаженний рай...», – співали покоління, а вигук «Третє травня!» понад 200 років супроводжує патріотичні маніфестації поляків по всьому світу.
Заклади культури по всій країні відзначили 202-гу річницю від дня народження видатного польського композитора.
Президент Анджей Дуда наголосив, що різні країни роками докладають зусиль, щоб Україна стала членом Європейського Союзу та НАТО. Майбутнє України та безпека в регіоні були одними з основних тем дискусії, організованої в понеділок у межах святкування 230-ї річниці схвалення Конституції 3 травня.
У 230-річчя Конституції 3 травня президенти Польщі, Литви, Естонії, Латвії та України підписали спільну декларацію.