«Сейм віддає честь героям Познанського повстання червня 1956 р. Польща ніколи про вас не забуде», – йдеться в прийнятій депутатами у четвер ухвалі про відзначення 65-ї річниці Червня ’56.

В ухвалі нагадується, що 28 червня 1956 р. на вулиці Познані, вимагаючи «свободи і хліба», вийшли працівники познанських підприємств, протестуючи проти тяжких умов життя в регіоні та країні.

«Безпосередньою причиною бунту робітників був тривалий конфлікт на заводі імені Йосифа Сталіна (до цього і зараз завод імені Іполита Цегельського), на якому працювали близько 134 тис. робітників. Колектив вимагав повернення неправильно нарахованих податків на зарплату, покращення умов безпеки і кращої організації праці, що допомогло би подолати багатогодинні простої заводу. Серед робітничих постулатів з’явилися також вимоги підвищення зарплати і зниження цін, передусім на продукти. Після того, як делегація робітників до Варшави нічого не дала, розпочався генеральний страйк, а потім маніфестації на вулицях міста», – вказано в тексті.

Ухвала нагадує, що комуністична влада для придушення протесту, який охопив усе місто Познань, направили, крім міліції і працівників Служби безпеки, також армію – 10 тис. солдат і 359 танків. «Бої на вулицях міста тривали два дні і закінчилися кривавою пацифікацією. Загинули щонайменше 70 протестувальників, понад 600 отримали поранення, понад 700 демонстрантів затримали, арештували близько 300. Переслідування тривали ще довго після закінчення бунту. Репресіям піддали також захисника арештованих, адвоката Станіслава Хеймовського», – продовжує ухвала. 

Депутати оцінили, що великий вплив на рішучість і відвагу познанських робітників мало їхнє стійке переконання, що Польща перебувала під радянською окупацією і тому їхній протест переродився в незалежницьке повстання проти встановленої чужинцями влади. «Ще однією причиною Познанського повстання був факт, що комуністична влада виділяла на Познань і Вєлькопольське воєводство менше коштів, ніж на інші регіони Польщі, пояснюючи це необхідністю підтримки більш відсталих регіонів. Зарплати теж були нижчі, ніж в інших регіонах країни», – зазначається.

Як написано, Познанське повстання відбилося широким відлунням у країні та світі і було головним підґрунтям пізнішої часткової демократизації громадського життя і в інших країнах тодішнього так званого соціалістичного табору. «Воно стало теж основоположним пунктом для наступних робітничих протестів  і Польщі і одним із ідейних фундаментів загального руху «Солідарності», який зродився завдяки діяльності демократичної опозиції та робітничим страйкам на Узбережнні в 1980 р.», – підкреслено.

Автор: Катажина Кшиковська