Польща і світ
Нам потрібна європейська єдність

Третій рік ми ведемо надзвичайно важку боротьбу з пандемією та економічною кризою, і саме в цей момент отримуємо додатковий удар від нашого східного сусіда. Володимир Путін з цинічною майстерністю використовує європейські слабкості та кризи.

Сьогодні Європа стоїть на порозі війни. Збройний конфлікт перестав бути малоймовірним сценарієм. Він став реальною можливістю. Для багатьох поколінь молодих поляків і європейців початок війни ніколи не був такою реальною перспективою. Роками Захід хотів вірити, що ХХІ ст. буде мирним. Проте останні роки переконливо доводять, що агресивна позиція Росії, зокрема в Грузії чи Україні, не ілюзія, а передвісник нового розділу в історії західного світу.

Росія вкотре намагається порушити територіальну цілісність України. Ставлення під сумнів кордонів суверенної держави означає одне – замах на європейський мир. Світ, який ми добре знаємо, світ європейських цінностей, свободи, демократії та процвітання став мішенню російського керівництва та військових. На кону не лише майбутнє України, але й безпека та розвиток економік європейських держав. Ця найбільша політична криза після закінчення холодної війни кидає виклик принципам, прийнятим у євроатлантичному співтоваристві після 1989 р.

Іспит совісті

Сьогодні ми повинні подивитися правді у вічі. Російська загроза миру роками зростала через пасивну позицію значної частини європейських політичних сил. Багатьом лідерам не вистачило сміливості чи рішучості розірвати нитки ділових зв’язків із Кремлем. Це зашморг, який із часом затягувався на європейській, а не на московській шиї. Згода на тіньові економічні інтереси з режимом, який не цурався війни з меншими державами, політичних вбивств і діяльності своїх спецслужб на території членських держав Європейського Союзу, складно назвати недалекоглядністю. Це свідомий акт політичного цинізму.

Це коштує Європі дедалі дорожче – ми програємо від цього не лише економічно (наприклад, через високі ціни на газ, викликані політикою шантажу), але й політично. «Газпром» у 2021 р. збільшив експорт газу до Китаю та Туреччини. Одночасно він явно скоротив поставки до Європи. Експорт європейським споживачам зменшився на 10 млрд кубометрів порівняно з попереднім роком, і на 27 млрд кубометрів – порівняно з 2019 р. Це штучне поглиблення енергетичної кризи є шантажем, який має на меті запустити газопровід «Північний потік-2». Ціну за цю помилку сплачуватимуть не ті, хто підписав контракт, а звичайні європейці.

Політика Росії, з усім своїм божевіллям, є до болю раціональною. Третій рік ми ведемо надзвичайно важку боротьбу з пандемією та економічною кризою, і саме в цей момент отримуємо додатковий удар від нашого східного сусіда. Володимир Путін із цинічною майстерністю використовує європейські слабкості та кризи. На жаль, значна частина європейських еліт навчилася займати «страусину позицію», щоб не помічати всієї виразності відродження імперських амбіцій Росії.

Список політичних лідерів, які обрали російські рублі та кар’єру в кремлівських компаніях, неабияк вражає. Усі знають про Герхарда Шредера, який обміняв свою політичну кар’єру на заробітки в російських енергетичних компаніях. Але його приклад ‒ це лише верхівка айсберга. У довгому списку працівників «Газпрому», «Лукойлу», «Роснафти» та компаній, які будують «Північний потік-2», ми бачимо колишніх канцлерів, прем’єр-міністрів, очільників дипломатичних відомств, президентських радників і міністрів.

Захисники такої позиції можуть розповідати про вільний ринок і свободу обирати нову роботу після закінчення терміну перебування на державній службі. Однак ці люди опинилися там не випадково. Їхні знання та вміння стали інструментами в руках Кремля. Адже вони як державні лідери разом творили європейську енергетичну, економічну та безпекову політику. Вони мали доступ до секретних даних і матеріалів спецслужб. Вони приймали стратегічні рішення, які визначають майбутнє держав, ЄС і НАТО. Треба сказати прямо: в Європі Росія має багато своїх троянських коней.

Геополітичний вимір «Північного потоку-2»

Наміри Москви більше не повинні викликати сумнівів. Ще в липні минулого року Володимир Путін опублікував статтю про історичні відносини Росії та України. Його головна теза полягає в переконанні, що окремої української нації не існує, а українці є частиною «російського народу», в якій росіяни відіграють домінантну роль. За словами Путіна, Україна є невід’ємною частиною російського світу. Тому побудова незалежності та окремої ідентичності постає в цьому світлі не лише помилкою, а навіть провокацією. Володимир Путін не вбачає місця для вільної та незалежної України. А це означає, що путінська Росія не поважає також мир і міжнародне право. Мета Путіна виглядає зрозумілою – змусити Захід відмовитися від підтримки України і залишити її на поталу Росії.

Газопровід «Північний потік-2» свідчить про те, що сценарій Путіна має у Європі своїх прихильників. Цей самовбивчий для європейської енергетичної політики проєкт кидає тінь на німецьку політику. Завдяки йому «Газпром» контролюватиме потік газу в Європу, встановлюючи залежність поставок від політичних рішень. Цей проєкт неприйнятний не лише з геополітичного, але й з економічного погляду. Вже сьогодні видно, що Росія критично обмежує транзит газу наявними трубопроводами. Через Україну проходить лише невелика частина наявних потужностей, окрім того, «Газпром» не резервує потужності для транзиту газопроводом «Ямал». Таким чином, енергетична монополія стає монополією на прийняття рішень щодо суверенітету України.

Європі потрібна єдність

Перед лицем загрози з боку Росії потрібні солідарність і співпраця усього континенту. Європа та її трансатлантичні партнери повинні сприймати події на східному кордоні Європейського Союзу як, можливо, останню пересторогу. Найефективнішим інструментом, який Європа та США можуть поставити на стіл переговорів, є потенційні економічні санкції та тверда позиція щодо блокування проєкту «Північний потік-2». Це голос не лише Польщі та країн Центральної Європи. У ці непрості дні нам потрібне справжнє лідерство, яке усуне наші тривоги та поверне Європу на шлях безпеки та розвитку.

Матеуш Моравецький,
прем’єр-міністр Польщі

 

Текст публікується одночасно в польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого Інститутом національної пам’яті Польщі.

джерело:
Схожі публікації
Міністр внутрішніх справ і адміністрації РП наказав керівництву Державної пожежної служби підготувати групу рятувальників для допомоги в гасінні пожеж на півдні Франції.
Прем’єр-міністр востаннє офіційно виступив перед Палатою громад Великобританії. Політик підвів підсумки каденції та передав настанови своїм наступникам.
Прем’єр-міністр заявив, що в Польщі вже працює мільйон українців. Вони прибули після 24 лютого і сплачують податки, поповнюють пенсійний фонд поляків і співфінансують будівництво польських доріг.
Куди поїхати у відпустку і скільки на це витратити грошей? Більшість із тих, хто виїжджає за кордон, мабуть, уже зробили свій вибір, але для решти буде цікаво, де відпочинок найдешевший.
Польський прем’єр-міністр застеріг, що звикати до обстрілів та вбивств Росією мирного населення в Україні не можна, бо тоді Путін досягне своєї мети.
Про це на зустрічі в Осло домовилися міністерка клімату та навколишнього середовища РП Анна Москва та міністр нафти та енергетики Норвегії Тер’є Асланд.
Засновник компанії Virgin Galactic британський мільярдер Річард Бренсон під час візиту в Україну висловив зацікавлення в розробці нового літака «Мрія» та співпраці в космічній сфері.
З ініціативи Європейського комітету регіонів учора, 30 червня, в Брюсселі було представлено Європейський альянс міст та регіонів для відбудови України.
Агресія Росії проти України багатьох переконала, що ця країна має імперіалістичні наміри. Чи побоюються російської агресії поляки?