Як повідомляє Wall Street Journal, Польща виступає за те, щоб наступним генсеком НАТО був представник однієї з країн східного флангу Альянсу.
Найкраще, щоб він був із країни, яка колись була частиною СРСР, що надало б потужний сигнал Росії. У той же час Варшава виступає проти обрання прем’єр-міністерки Данії Метте Фредеріксен, яка вважається кандидаткою з найбільшою підтримкою серед 31 члена НАТО.
After nearly 15 years of former Nordic prime ministers at the helm, Warsaw is wary of installing yet another Scandinavian in the alliance’s top job https://t.co/PiIz7HIpzG
— The Wall Street Journal (@WSJ) June 14, 2023
Обговорення кандидатури наступника Єнса Столтенберга, який керує Альянсом із 2014 р., стане однією з головних тем щорічного саміту, який відбудеться 11‒12 липня у Вільнюсі. Нового генерального секретаря має схвалити кожен член НАТО.
Метте Фредеріксен, яка минулого тижня розмовляла із президентом США Джо Байденом у Білому домі, багато хто вважає кандидаткою, якій віддають перевагу більшість членів НАТО.
Проте дедалі більше країн на східному фланзі Альянсу побоюються, що кандидатура прем’єр-міністерки Данії, хоч і заслужена, не відповідає ситуації в умовах російського вторгнення в Україну, а обрання генерального секретаря зі східного флангу НАТО привернуло б увагу до загрози для цього регіону.
«Інші країни, зокрема Франція та Литва, ще не визначилися, кого підтримати, але європейські чиновники заявили, що Польща вже вирішила протестувати проти кандидатури Фредеріксен», – повідомляє американська газета.
Польща та інші країни, які розташовані поблизу російських кордонів, вважають, що обрання нового очільника НАТО з країни, яка колись була частиною СРСР, надішле сильний сигнал Москві. У цьому контексті кілька країн говорять про кандидатуру прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас. Проте деякі країни Заходу стурбовані тим, що обрання генсека з однієї зі східних країн Альянсу буде занадто провокаційним щодо Москви.
Польський уряд заявляє, що Данія не виконує своїх зобов’язань щодо виділення 2 % національного ВВП на оборону, попри те, що після вторгнення Росії в Україну влада в Копенгагені вирішила збільшити військовий бюджет і виконати цю умову до 2030 р. WSJ підкреслює, що Польща разом із країнами Балтії перебуває серед меншості країн НАТО, які вже витрачають на оборону щонайменше 2 % свого ВВП.
Іншим спірним питанням є те, що обрання Метте Фредеріксен означало б передачу керівництва Альянсом щонайменше на наступні чотири роки ще одному політику зі Скандинавських країн. Термін повноважень колишнього прем’єр-міністра Норвегії Єнса Столтенберга двічі продовжувався, а його попередником, який очолював НАТО у 2009‒2014 рр., був Андерс Фог Расмуссен, який раніше був прем’єр-міністром Данії. Обрання нинішнього прем’єр-міністра цієї країни означало б майже два десятиліття безперервного керівництва Альянсом представниками Скандинавських країн.
Деякі європейські лідери применшують важливість цих дебатів, нагадуючи, що термін повноважень Столтенберга закінчується в жовтні, тому ще є час для досягнення консенсусу щодо обрання його наступника. Уряд США зазвичай очікує, що в цьому питанні Європа візьме на себе ініціативу, хоч очевидно, що Вашингтону потім доведеться погодитися з новим генсеком Альянсу. США хотіли б ще раз продовжити термін норвежця, але сам Єнс Столтенберг не виявляє такого бажання.
WSJ повідомляє, що серед інших потенційних кандидатів на посаду нового генсека НАТО опинилися міністр оборони Великобританії Бен Воллес і прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. Водночас майже всі союзники погоджуються, що цю посаду повинна зайняти жінка.
