«Героїчний прорив Варшавського повстання є для нас не лише важливою подією в історії, але й уроком, як потрібно дбати про Батьківщину, щоб вона вистояла», – сказав президент Анджей Дуда під час вечірньої переклички пам’яті пам’яті напередодні 79-ї річниці повстання.
«Варшавське повстання, цей неймовірний збройний виступ, унікальний упродовж усієї Другої світової війни, є для нас сьогодні, у вільній, суверенній і незалежній Польщі, надзвичайно важливою подією не лише в історії, але й надзвичайно важливим уроком, як потрібно дбати про Батьківщину, щоби вона тривала і вистояла, і що це означає – безпечна Батьківщина», – сказав Анджей Дуда під час переклички біля пам'ятника Варшавському повстанню на площі Красінських.
Очільник польської держави звернув увагу на викарбувану на колонах Верховного суду римську сентенцію «Vim vi repellere licet», що означає «силі можна протистояти силою». Водночас президент підкреслив: щоб могти побороти загрозу, потрібно мати відповідну силу.
«А якщо ми розуміємо, що нам не вистачає сил, і все ж попри це боремося, то тим більшим є наш героїзм», – додав Анджей Дуда.
За його словами, учасники Варшавського повстання сподівалися побудувати сильну Польщу. «Я глибоко вірю, що ми впораємося з цим важливим завданням. Незалежно від того, хто нині перебуває при владі в Республіці Польща. (...) Я можу вам пообіцяти, що виконуватиму це завдання з усіх сил, поки виконуватиму свій мандат», – сказав президент.
Перекличка пам’яті – це частина заходів, приурочених до 79-ї річниці початку Варшавського повстання. 1 серпня 1944 р. за наказом командувача Армії Крайової поляки збройно виступили проти німецьких окупантів. 63 дні герої вели нерівну самотню боротьбу, метою якої була незалежна Польща, вільна від німецької та радянської окупації. У боях загинули близько 18 тис. повстанців. Величезними були втрати серед цивільних – німці вбили близько 180 тис. беззбройних поляків. Жителів Варшави, які вціліли, а це було близько 500 тис., німецькі окупанти вигнали з міста, а Варшаву майже дощенту зрівняли з землею. У цей час радянські війська, які стояли навколо польської столиці, лише спостерігали.
У відозві «До польського народу» уряд в екзилі скерував такі слова: «Ми не отримали допомоги. (…) До нас поставилися гірше, ніж до союзників Гітлера: Італії, Румунії, Фінляндії. (…) Серпневе варшавське повстання зазнає поразки саме в той момент, коли наша армія допомагає визволитися Фарнції, Бельгії та Нідерландам. Ми утримаємося сьогодні від надання оцінок цієї трагічної справи. Нехай справедливий Бог оцінить страшенну кривду, яка спіткала польський народ, і нехай зішле заслужене покарання на тих, хто це зробив».
